Кожен з нас ставиться до волонтерів по різному. Хтось їх ненав | ✙ ANDREEV (4.5.0)🇺🇦

Кожен з нас ставиться до волонтерів по різному. Хтось їх ненавидить, адже волонтер не відповів, чи не підняв слухавку, чи волонтеру не вдалось дістати саме те, що його просили… Хтось навпаки дякує, і щиро молиться за волонтерів, адже броеік врятував чоловіка/брата/сина… Але моя думка зараз не про те, я хочу щоб кожен з вас чітко усвідомив одну річ: волонтерів менше ніж запитів. Звичайно, усі ми знаємо, що ви всі дуже переживаєте за своїх близьких, яких забирають в ЗСУ, і ніхто не знає як воно буде далі, чи то ще два місяці на полігоні і навчання, чи одразу туде де гаряче і небо падає щохвилини… Скажу вам одну єдину істину, щоб ви розуміли, які в мене почуття до військових наших, і які в мене розхитані нерви, це при тому, що нікого з них я не знаю особисто: я їхав в авто і побачив три великі автобуси, які везли наших хлопців туди… Я просто розплакався, як остання сучка, я їхав і ревів, бо знаю шо міг би кожному з них купити тепловізор, дрон, форму, берці, бронік, шолом…але…але я не всемогутній, як і більшість волонтерів, які роблять цю маленьку, але щиру працю.
Повірте, усі, абсолютно усі волонтери займаються цим на добровільних умовах, часом нехтуючи основною роботою, родиною, чи особистим часом. Я знаю багато волонтерів, які на початках горіли цим всім, це видавалосьдуже крутим, висилати величесні коробки хлопцям і отримувати подяку - то кайф. Зараз же це люди з пустим поглядом, і черствим лицем, адже роботи ще багато, сили нема, запитів багато, донатів менше…
Закономірність помітив тільки одну: як тільки в Львів “прилітає” - прилітають і донати, коли все спокійно, напевне багато хто думає, що все ок, ми вже все купили
Та ні друзі, не все, і ще дуже багато чого треба, кожного дня… Від носків, до повнопривідних пікапів, чи бусів.
Я ще раз кажу, я особисто, переживаю за кожного військовослубовця, і я як бачите два місяці вже віддаю увесь свій час для того, щоб зібрати гроші, купити, передати і знати, що ми допомогли. Ще паралельно я працюю, як не як займаюсь творчістю, шось трохи стараюсь не розслаблятись.
За весь цей час я обріс дуже хорошою командою людей, які мені допомагають. Пошук, доставка, покупка, спілкування з військовими, тай загалом, чисто потриндіти, шоб дах не поїхав. Дякую Анні Миронівній, Софії, Христі, Васі, Володі, Андрію, Маряну - ви всі мощні і ми робимо спільну справу.
Як я вже колись казав: ми не волонтери, ми добродії, адже ми робимо добрі справи.
Ще раз, від кого не беру слухавка, чи не читаю повідомлення, прошу пробачити і зрозуміти, це фізично вигрібати нереально, в мене в кожному месенджері всюди +- 200 непрочитаних. І чим далі я затягую, тим далі ця снігова куля збільшується в розмірах. ОБіцяю виділити день і прочитати і всім по можливості відповісти.
Все буде !
Всіх обняв!

P.S. І знайте, шо ми переживаємо це все через себе. Коли тобі приходить запит на 10 пар берців, а наступного дня кажуть, що треба вже тільки шість - нас болить.