Давно тут нічого не писала, а сьогодні вирішила нашкрябать. Чо | Добровольчик

Давно тут нічого не писала, а сьогодні вирішила нашкрябать. Чому саме тут? Тому що не хочу читати розмазані шмарклі про те як я смію.
Навіяло тим, що сьогодні згадують про день вчителя, є багато дописів від поважних людей, які працюють чи працювали вчителями. Але ситуація загалом не те що катастрофічна, це апокаліпсис. Мусимо визнати, що ціла армія людей, які працюють вчителями, зробила великий внесок у виховання іншої армії - довбодятлів без роду і племені, які окрім жерти, срати і розмножуватись, нічим не цікавляться. Це вже не одне покоління істот з розжиженими мізками.
Вчителі, що є частиною великої каральної системи, її покірними і відданими гвинтиками, що рухають її безжальні жерна. І спробуй сказати їм що досить! Починаються стінанія про маленьку зарплату, про те як вони бояться втратити роботу. Вони йдуть війною, якщо заявити вголос про особисту думку, взагалі про особистість, якщо відмовитись від поборів, якщо стояти особняком і вимагати поваги. Йдуть війною проти завідомо слабшого - дитини, щоб показати де її місце в цій комуністичній ієрархії.

І як результат, що ми маємо? А маємо ми цілий легіон слухняних слуг, готових махлювати на виборах, агітувати за політичні сили на уроках, займатись пропагандою злочинів проти суверенітету, брати побори, вбивати цвяхами в дитячі голови наратив держави окупанта. І, врешті решт, людей, які їдять обіцянки зарплат 4000 $. Бо вони так старанно служать будь-якій системі, чию силу відчувають в поточний момент, що часу на те, щоб не бути йолопами не залишається.

І це страшно, бо саме вони, а не лише батьки, впливають на особистість в період формування.
Не всі, звісно. Є і позитивні приклади. Але їх вражаюче мало.