Коли я мріяла працювати в журналістиці, мені казали - в Україн | Добровольчик

Коли я мріяла працювати в журналістиці, мені казали - в Україні її немає.
Вона, тобто журналістика, в Україні звісно існує.
Але у неї дуже різні обличчя, подекуди потворні до нудоти. І саме зараз зірковий час "потворної журналістики".

Я не шкодую про те що працювала в цій сфері. Це були славні часи, сповнені надії, навіть на тлі всіх тих втрат, що переживали всі небайдужі люди.

Я не шкодую, що залишила цю роботу в минулому. Бо це неймовірно важко і муторно. І ті, хто залишився тут людиною, професіоналом і головне - громадянином НАШОЇ країни (ні чиєїсь скаблть іншої, чи тої об яку можна витерти ноги) - мої герої, яких нажаль жменька. Окреме місце для мене в цьому пантеоні займають ті, хто працює на війні.

Решта жере шашлики в казино з блек джеком і шльондрами.

Це все, що я можу сказати про день журналістики.