'В місті Наровля (Білорусь) окупанти облаштували спеціалізован | Добровольчик

"В місті Наровля (Білорусь) окупанти облаштували спеціалізований базар, де продають награбоване в Україні майно. В «асортименті» мародерського базару: пральні та посудомийні машини, холодильники, дорогоцінні прикраси, автомобілі, велосипеди, мотоцикли, посуд, килими, витвори мистецтва, дитячі іграшки, косметика. Тобто, все що росіяни здобули шляхом мародерства та грабунку мирного населення в Україні" (с)

11 січня цього року я написала допис. Господи, історія проводить нас знову по цьому колу, бо лють наша приспана, а толерантність самовбивча:

"Нещодавно обговорювали з подругою моє захоплення вінтажними та антикварними речами, зокрема столовими приборами, посудом та прикрасами. І вона, маючи досвід подорожей в Італію, каже - італійці дуже тремтливо ставляться до сімейних реліквій, зберігають їх і передають нащадкам як згадку про родинну історію. І мовляв, у нас ця культура зберігання сімейних реліквій має не такий поширений характер.

І ось так, в дружніх балачках про вінтажні речі як хоббі, ми зачепили той пласт, від якого не втечеш нікуди. Він завжди буде про себе нагадувати. Україну каток історії відмутузив так, що взагалі дивно, як ще хоч щось в родинних коморах зберіглося - вишиті сорочки, посуд чи селянський живопис на дереві. Розкуркулення, репресії і так звана експропріація, якою займались більшовики, виривали з м'ясом речі, які несли на собі пам'ять про тих кому вони належали і були свідками подій в їхньому житті. Ці речі, відібрані у тих, кого потім відправляли у заслання, ув'язнювали та вбивали, назавжди втрачали метафізичний зв'язок зі своїми законними власниками. На них лягала печатка трагедій, смерті та безчесного мародерства.
Звісно, якась частина речей, що мають довгу історію, зараз продається, але ... Вони блукають світом, опиняючись в різних руках, проживають з новими власниками вже інші життя. Але чи пам'ятають вони своїх перших власників та атмосферу родинних помешкань, що потім були розорені і знищені?
------------

"...Я знав у цьому місті
тисячу книжників,
що носили в кишенях рештки
свинцевого шрифту, розсипану мудрість міста;
міста з поганим опаленням, ніби з поганим зором,
зі слабкими легенями порожніх дворів –

так зимує вітчизна тих, хто збирає докупи
родинний посуд своїх закатованих,
порцелянові згустки звучання вулиць
у зимовому місті.
..." - (с) Сергій Жадан"