Якщо перша частина цієї серії (
"До зустрічі в «Капкейк-кафе»") мене потішила, то ця поки лише дратує.
Усі конфлікти в ній побудовані на історії, що люди просто не можуть сказати свої проблеми та бажання ротом. От просто взяти й поговорити. І весь конфлікт книги випарувався б.
Але авторка пише:
"Він стільки всього хотів би сказати, та хіба слова могли хоч чимось зарадити?"Шок, але ТАК, МОГЛИ Б. І 100%, саме так у кінці всі проблеми й розв'яжуться.
