Влітку ти ніби сподіваєшся, що все зміниться, що тепер усе бу | дублівська вівсянка

Влітку ти ніби сподіваєшся, що все зміниться, що тепер усе буде кращим, свіжішим. Наповнюєш змістом кожен день і водночас робиш його зовсім беззмістовним. Улітку можна почути, як місто говорить із тобою.

— А навіщо тобі їхня любов?
Стоп, вона це серйозно? Як узагалі можна
таке запитувати? Що значить «навіщо»?

Вони дивилися одна на одну, а навколо панувало сонне літо. Був кінець червня, був початок життя і початок дружби, від якої теплішало всередині.

Вона просто пішла геть і, здається, саме тоді опанувала цей спосіб — піти від свого болю та йти довго-довго. Так, ніби біль сам собою вивітриться, утопчеться з кожним кроком у літній асфальт.

— Чому тоді вони мене не розуміють? Вони що,
не пам’ятають цього?
— Вони понад усе мріють забути. Коли тобі
п’ятнадцять, іноді здається, що весь світ проти тебе. А ти одна проти всього світу. І от ви такі стоїте без мечів і обладунків над якоюсь прірвою, кожен сам собі воїн і кожен сам собі генерал. А дорослі кличуть їсти борщ і робити уроки.


Розумієш, дорослим надто страшно згадати, що всі вони теж колись були підлітками. І ще страшніше — не казати, що всі твої проблеми — вигадки й дурня. Бо не дурня. Вони понад усе не хочуть знову замислюватись, як це все серйозно, як це вперше і як востаннє. Тому що ну ми ж усі тут дорослі люди з кредитами й айфонами, із боргами за комуналку й хворими колінками, у нас уже тут діти йдуть до школи, керівники сваряться, у нас тут стартапи, нічні бари, незручні крісла в літаках... А все, що у вас, підлітків, — то минеться. І знаєш, дуже рідко зустрінеш таких дорослих, які визнають, що все життя маскують саме ті шрами, які отримали тоді, у п’ятнадцять. Бо це дуже страшно.

Бути близькими й не любити. Любити й не бути близькими.

Супер вау книжка про підлітків, кохання, відчуття себе «ніякою», сенси жизні і тд. Люблю такі книжки неймовірно. І пофіг, шо дитячі

https://drive.google.com/file/d/1yI2-xGZZ2wjqUTBVMUnz45BsUwKZyjIi/view?usp=drivesdk
І ноу, це не піратка. Під час війни Барабука відкрила доступ до багатьох класних дитячих та підліткових книг