2022-07-25 21:54:02
а чи має це сенс?
...і тоді приходить апатія.
не питає нічого.
сидить коло мене.
мовчить.
серце стукає в грудях,
каже, що в них демократія,
що не можна згубити усі відчуття через мить.
...вона ходить із холодом,
руки до мене протягує -
відтягнула від мене мій гнів, мою радість і біль.
і коли я лишилась одна перед власними градами,
обіймає мене і питає мене:
«
де болить?
де нуртує? пече? віддавай мені втому у руки,
не тримай коло серця, не треба,
віддай мені жаль»
затихають оглушені в грудях пришвидшені стуки,
і теплішає так, наче серце – розплавлена сталь.
а чи має це сенс?
і усе це насправді – для чого?
обіймає апатія, холод у ній не чужий.
і питає мене:
«
я б лишилась з тобою, як довго?»
обіймаю її і кажу:
«
ти могла б назавжди?»
dec ‘19
64 views18:54
Д
