Тут три питання:
1. Чи нормально хотіти трахатись?
Так.
2. Чи нормально казати, що хочеш трахатись.
Так. Табу на тему сексу ніби нема. Ми люди, ми хочемо їсти, пити, трахатись. Дехто хоче подорожувати, а хтось стати зіркою. Дехто хоче купити квартиру, а хтось — людину своєї статі.
Не варто соромитись своїх бажань (крім прямо заборонених кримінальним кодексом).
3. Чи нормально щось хотіти під час війни?
Трахатись, митись, подорожувати, зручний диван, купити автівку, капучино...
Наявність чи відсутність в когось сексу мало впливає на війну (хіба боєць хоче скоріше повернутись до дружини і від цього кришить русню особливо). Але ми навіть не про секс говорили, а про його бажання.
Тобто чувак каже, що те, що хтось хоче капучино чи потрахатись — якось перекреслює злочини росіян в Бучі. І можна писати тільки про злочини в Бучі, Бородянці, Ізюмі, Маріуполі...
Я вважаю, що не можна забувати про ці злочини. І варто лишатись собою. Більше за все, я не люблю, коли злість до москалів тільки хайп.
