Любі мої, думаю, сьогодні важливо про це нагадати В океану | Dr. Isaenko

Любі мої, думаю, сьогодні важливо про це нагадати

В океану є одна особливість. Його дихання. Ти стоїш і слухаєш. Десь із передіханням, десь поверхнево, гуркотом, ривками, десь із ревом, десь із легкістю пінистого бризу... але, він живий. Він століттями дихає... Океан бере участь у процесах світобудови. Часом байдуже. Ми захоплюємося його красою і міццю. Радіємо, що він дає життя. І не замислюємося, скільки людських життів він забрав. Забрав і не повернув, навіть не залишив позначки. Чи горить він? За ревом очевидно так. Але, він не може висловитися зрозумілою людині мовою. Він просто продовжує жити і дихати. Чи винна куля в смерті людини? Ні. Вона лише виконує свою роботу. Відповідальність за прийняття рішення бере та людина, яка її випустила. Чи винна вона? Усе відносно. Чому, коли куля влучає у ворога - це добре. Якщо у свого - погано. Тільки хто свій? Ми всі люди і начебто маємо покращувати світ. А несемо в нього і себе руйнування. Хтось випускає їдке слово, а хтось - кулю. І немає поганого чи хорошого. Є наша інтерпретація. Є особисті умовності.
Останнім часом я все частіше і частіше чую питання
⠀
⁃ Свєт, а що далі?
⁃ Як що? Жити.
⁃ А як жити, коли навколо таке?
Щасливо.
А якщо не можу, біль руйнує.
⁃ Значить його необхідно прожити і почати жити. По різному жити, але переважно щасливо.
⠀
ми можемо обійнятися в нашому болю, і всі разом плакати плакати плакати плакати. Проплакавши, ми проживемо цей біль. Але, далі необхідно діяти. Страх завжди паралізує. Як би не було складно, як би не було важко, необхідно жити. Вічне страждання - так само одна з форм збоченої насолоди. Вічне страждання - це вигода. Вибір за тобою.