Одного разу християнський апостол Савл (ми знаємо його як Павл | Один твій друг Траян

Одного разу християнський апостол Савл (ми знаємо його як Павло) був схоплений у Єрусалимі римським патрулем за участь у релігійних заворушеннях.

Центуріон вже збирався висікти його, коли Павло сказав «А чи маєш ти право сікти римського громадянина, та ще й без суду?». Ошелешений центуріон покликав начальника. Той, у свою чергу, дізнався від затриманого апостола, що він дійсно є римським громадянином, та ще й не абияким, а по праву народження.

Що ми можемо винести з цієї історії? Очевидно, що вже в першому столітті н.е. єврей-імігрант (Савл народився в елліністичний Азії), народженій в повністю єврейській сімї (мати та батько євреї), представник групи населення, що не визнавала Cultus Deorum – римську традиційну релігію (сім'я ортодоксальних іудеїв-монотеїстів) міг набути римського громадянства від народження.

Цей тренд досяг кульмінації у вигляді Едикту Каракали, в часи коли громадянство, раніше обєкт шаленої гордості, перетворилося в банальний податковий інструмент. Фактично вже давно будучи мультикультурним, Рим нарешті формально-юридично перетворився з «імперії латинян-італійців» в глобальну «політичну націю».

Повністю девальвувавши інститут громадянства, роль традиційної релігії та mos maiorum, римська імперія остаточно мутувала в шалений коктейль народів, релігій та ідей, що значною мірою сприяло її колапсу.

Проте, чи до кращих результатів приводить протилежне - виняткова ексклюзивність громадянства? Візьмемо, до прикладу, Лакадемон. Закрита автаркія, ультраксенофобія (навіть до своїх братів по крові), агресивні війни, небажання надавати громадянство за будь-якою ознакою окрім як за правом народження, сприяло поступовому натуральному виродженню спартанських громадян. Перед своїм остаточним та безславним занепадом Спарта мала в списках всього лише декілька нещасних сотень спартіадів – і дорійська держава просто зсохла, як старий кущ.

Оглядаючись на історичні приклади, маємо визначити, куди рухатися сучасній Україні? В той час як кількість етнічних українців – наших civitas та homoioi – невпинно зменшується, істинно мультинаціональний кагал нашого естеблішменту та медіа планомірно та агресивно просуває ідею України як політичної нації, заснованої на «ідеалах», впротивагу українському етносу.

Як відноситися до питання подвійного громадянства? Що робити з імміграцією з країн третього світу в Україну та емміграцією етнічних українців з України? Як українцям зберегти mos maiorum та не перейти на латинку на поталу макдональдсу , при цьому не засівши в колгоспному шароварстві бурлацьких пісень курсу середньої школи?

Чи розчинить нас Pax Americana, як колись вихолений Pax Romana розчинив Рим? Врятує українців ультратрадиціоналізм, чи остаточно закостеніє та зсушить нас, як колись спартанців?

На ці та інші питання експерти дадуть відповідь у коментарях.