Як ми «хоронимо» репутацію всередині креативних індустрій Йде | Дизайн-борщ

Як ми «хоронимо» репутацію всередині креативних індустрій

Йдеться про новину, яку анонсували Setters (не знайшла такого поста у Банди), що відбудеться обмін працівниками Setters та Banda між Санкт-Петербургом та Києвом.

Чи є цей обмін рівноцінним? Агенство номер один в світі з ефективності за рейтингом Effie віддає своїх працівників в інакший креативний простір. За роки ізоляції в період конфлікту щодо Криму та Донбасу ми дуже сильно відрізали усі кінці і будуємо власну самобутню спільноту. Що це дасть для Банди від агенції, яка не має схожих перемог — мені особисто не ясно і це моє перше запитання.

Чи відбувались такі обміни працівниками раніше? Звісно, велика частина украінських дизайнерів, графіків — той же Нарбут, врешті-решт — навчалась у Петербурзі, їздила чи спілкувалась з близькими по духу колегами. Але про це пишуть публічно і це — публічний демарш. Чому не в рамках приватних домовленостей, а вголос? Чи має це значення, оскільки було розставленням наголосів і чи треба сприймати це всерйоз? Чи не викликав запитання прапор Новоросії у Банди? Для чого тоді влаштовувати Банда-тур, аби зрощувати креативність в Україні під таким гучним гаслом, якщо тоді Банду не турбує ідентичність українського простору? Це запитання друге.

Креативний простір України залишається постструктуралістським, атомарним і саме тому в нас проблематизоване поняття репутації. Ми не відчуваємо плеча колеги, яке не тільки підтримає, але і спитає, якщо щось пішло не так. Не сформовані спілки і професійні спільноти ведуть до того, шо ми не можемо формувати ні єдиного маніфесту ні встановлювати стандарти якості усередині українських креативних індустрій. Це дало би змогу як наслідок не пережовувати всоте погані кейси та айдентики для державних і значних проєктів, підняло би рівень проєктів на голову.

У цілому, дизайнерська спільнота, як я помічаю, не вимагає від креативних агенцій бути відповідальними, ми цілком добре споживаємо «креатив», який колажується з різних культурних наративів. Ми не питаємо, «а чого саме такий акцент?». Ніхто не зобов’язаний в креативних індустріях бути чи не бути в національному, культурному і іншому наративі України, якщо сам не заявляє цього. Ми не вимагаємо, тому що ми схильні "доїдати": то за американськими, то за європейськими, то за російськими трендами, залежно від інформаційних бульбашок і далеко не кожен дизайнер може відрізнити ці настрої.

Факапитись — нормальна частина бізнесу, будьмо чесні. Особливо в візуальних комунікаціях, де меседж може бути неправильно сприйнятий, авдиторія — не зрозуміти, кампанія — не попасти в ціль, а вся команда — сприйняти діаметрально протилежне за чудово ідею. Важливо повертати довіру назад і публічно відповісти.
Не робити з креативної спільноти ідіотів, яким буде досить мовчання, а просто відповісти на питання, яке вже не повернеш назад до рота. І не робити інакших ідіотів, які кричать про сенсаційні новини і «як же так». Ніхто нічого нікому не винен. Але відповідати за свої дії нам треба навчитись. Йдеться не про хейт. Але про сміливість бути щирим.

Згадаємо цей пост за три дні і за місяць, чи спустили ми на гальмах цей випадок і чи відповіла Банда. Немає сенсу у тому, аби хейтити. Є сенс у тому, щоб бути щирим і цю щирість очікувати.

https://www.instagram.com/p/CPVvVhUhhP8/