Я дотримуюся непопулярної думки, що ми дуже потребуємо Великог | Дизайн-борщ

Я дотримуюся непопулярної думки, що ми дуже потребуємо Великого герба. Його слід обрати, ми все ще недостатньо серйозно ставимось до цього питання і віддаємо його на обговорення не тим людям – або скандалістам-політикам, надмірно притискаємо геральдистів, або й взагалі слухаємо тих, хто не розуміється в тому, наскільки це важливо для суверенітету і майбутніх документів та символів України. Чи подобається мені версія, яку пропонують в якості нової? Ні, оскільки вона необ'єктивна відносно всього багатства території, яку ми маємо і всього здобутку історичної спадщини.

Я НЕ притримуюсь думки, висловленої Леонідом Кравчуком, мовляв "Комуністи хотіли залишити старі радянські символи. Вони вважали, що якщо ввести поняття двох гербів, то повноцінного символу не буде". Це смішно. Як можна зруйнувати державу виключно за рахунок того, що існує не один, а два символи? А от те, що суперечки навколо цього ніяк не регулюються і ми продовжуємо гуляти колами навколо цього питання – це соромно.

Герб – це історична печать на території, яка прагне назавжди закріпити суверенітет, вживається як елемент символіки для прапорів, хоругв та печатей, і назавжди пов'язує її минулу історію із майбутньою історією.

Україна – поліетнічна держава (так же вважає і Ярослав Грицак, провідний український історик), а конструкт нації сильно трансформується відносно суспільних трансформацій свідомості. Звісно може виникнути спокуса замінити державну символіку на герб, який простіше надрукувати. Ми не можемо тут користуватись поняттями виключно графічної, геральдичної чи практичної цінности, бо герб – це ознака суверенітету і змінюватись так само швидко як айдентика територій, яка реагує на відповідь суспільства і вимоги часу аж ніяк не повинна.

Тризуб це чудовий символ, один із найкрасивіших державних знаків, які тільки можна було обрати, і плюс він має глибоку історію, і з "перевинайденням" її на валюті Української держави та відкопанням з минулого Нарбутом і Кричевським лише засяяв. Але він чудово працює як малий герб, тоді як для великого ми повинні враховувати історію усіх територій, а не акцентуватись лише на кількох символах, як досі.

Я вважаю що акція про #ЗупинимоВеликийГерб це профанація всього, що було зроблено в галузі національної айдентики і навпаки шкідлива річ, оскільки підкреслює лише події останніх 30 років незалежності, відколи Україна віднайшла саму себе, прийшовши до тями після розпаду соціалістичних республік. Але її історія тягнеться корінням значно глибше і це повинне бути в Великому гербі. Я набагато більше прихильна до варіантів Миколи Битинського, чи версій герба в еміграції, які враховують усе багатство територій, ніж навіть до версій Кричевського, яку Нарбут називає "заграванням із модерном" і навіть нарбутівської, яка більше розповідає про козацьке минуле, що було доречно у часі, в якому це було запропоноване.

Я за віднайдення себе, за приєднання усіх територій в символьному ряді Великого герба і за його використання, оскільки в добрій традицій використання великих гербів для великих монарших держав ми зможемо стати нарівні із імперіями, які просто мали під боком більш спокійного сусіда, аніж ми, а тому змогли історично бути цілісними та недоторканими в тій чи іншій мірі.

https://telegraf.design/news/chy-potriben-ukrayini-velykyj-gerb-dumky-dyzajneriv/