Новий скандал щодо Ukraine Now and Forever. Розбираємося, що | Дизайн-борщ
Новий скандал щодо Ukraine Now and Forever. Розбираємося, що тут не так.
Олександр Ткаченко у твітері зарелізив новий стиль для проєкту промоції української культури у світі, обʼєднаний бренд – Ukraine Now and Forever.
Він представить світу українську культуру і мистецтво у своїй самобутності та розмаїтті... аж одного соняшника, який навіть не може існувати в варіанті окрім повноколірної ілюстрації.
ЛИШЕ НАГАДАЮ ВАМ, ЩО:
1) Соняшники завезли до України у XVIII ст. і це не ендемік нашої країни, оскільки країною походження соняшника є Америка, трохи згодом Мексика. Ми навіть не добували з них олію спочатку, а просто лузали насіння.
Як вам такий класний образ культури, яка лузає сємки? Бум на вирощування соняшника в Україні припав на початок ХХ ст. і на початок експлуатації земельних ресурсів радянською владою. Почався НЕП, прискорений обробіток земель і зрештою ми стали лідерами (одними із) у вирощуванні соняшника.
Але це агрохімічна історія України, але не культурна.
2) Роль соняшника в українській символіці часто піддається перекручуванням, особливо коли зловживаючи історизмом, під виглядом старовинних орнаментів подають нові стилізовані доробки зі соняшниками. Є ряд інших вазонів та квітів, які були більш характерні для нас, якщо йдеться саме про український символ.
3) Навіть шрифти Kyiv Type не рятують ситуацію провтику українського меседжу, оскільки вплив від них на віжуал перекриває кислотність поєднання кольорів і трешовість ілюстрації, в якій завʼязано стільки всього, наче то говорить не світова колиска кириличної і словʼянської культури, а відмінниця, якій не дають говорити на уроці і ось нарешті її запитали домашнє завдання.
4) Айдентика авторства Данієля Скрипника не витримує конкуренції зі світовими явищами. І це в той момент, коли нам особливо важливо бути потужними і отримати підтримку в умовах, коли культура дуже сильно просідає. Вона слабка технічно – погане опрацювання інверсних фонів, тобто на білому цей соняшник вилядає ще хоч якось ок, але на блакитному та жовтому ці тонкі гострі обводки виглядають коміксово та несерйозно і не витримають випробування часом, бо вже виглядають застарілими. В малих форматах цей віжуал зливається, а за контраст білого на кольорі, світимість якого теж близька до білого треба садити людей за додатковий курс основ дизайну і колористики та констрастів.
При цьому я не висловлюю претензій до автора особисто як людини, нагадую, що кожен може помилятися і не знати, але виправлятися це теж наша робота.
5) Робити проєкти такого серйозного рівня – означає відвести нормально часу та збирати нормальну команду. Дуже нагадує ситуацію зі "Мандруй Україною", яка теж пережила репутаційний конфлікт, тоді дизайнерка малювала ілюстрації за кілька днів і зрештою невдале їх компілювання разом між собою та невигідна колористика зробили їх тригером щодо посилання на "русскій мір". Автор на повному серйозі розповідає у описі бренду про символіку на рівні кількості листочків та зашиває тризуби в листі, аби свідчити про візуальну спадщину культури, але тим самим робить логотип для її шароварництва. Бо вона більша за це.
6) Окрім цього бачимо традиційний спосіб робити щось для чиновників – ЗРОБИМО ТАК, ЯК МИНУЛОГО РОКУ (і тут відсилаємось до логотипів 30-річчя Незалежності, які теж неприємно вважали кількістю тризубів, використаних на квадратний сантиметр).
Коли вже Міністерство навчиться звертатися до дизайнерської толоки за нормальними рішеннями? Чому за поганим менеджментом процесу (про яку свідчимо з якості такого віжуалу) повинна переховуватися цінність української культури? Невдалою комунікацією ви можете погубити її вірне трактування і доціновування. Бо люди, цінності. культура, знання у нас – є.
Вам треба тільки попросити і не заважати.
