#МайдуковҐейт Тим часом в українському дизайн-комʼюніті набир | Дизайн-борщ
#МайдуковҐейт
Тим часом в українському дизайн-комʼюніті набирає обертів обговорення щодо посту, опублікованого Сергієм Майдуковим з двома скрінами поруч: скріном своєї роботи та скріном ілюстраторки Ольги Штонди, проти якої розпочали кенселінг та гейт-атаку в інстаграмі. Очевидці кажуть, що така ситуація звинувачення у плагіаті щодо українських ілюстраторів у Сергія не вперше.
Спробуємо розставити крапки над "ї" у цьому #МайдуковҐейт
Хто виносить вердикт щодо того, чи присутній плагіат у малюнках, зображеннях, ілюстраціях?
Відповідно до практики, підтверджувати плагіат можна за умови позивання та подальшого експертного дослідження експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. Все решта до позову є субʼєктивним сприйняттям, яке вартує базувати на конкретних заявах, збираючи факти і доводячи факт набуття авторського права.
Якщо не можете довести – будьте готові помилитися, а також в результаті отримати зустрічний позов про шкоду репутації.
Із більш красивим, точним або ємким коментарем запрошую юристів підключитися в коментарях. Оскільки розумію, що не є фахівцем, який знає все. Лише дещо.
Подібні пости в соцмережах до встановлення усіх деталей – це булінг і репутаційна шкода для всієї ілюстраторської комʼюніті, бо це пасивна агресія. Тим паче, що схожість цих двох ілюстрацій неочевидна і породжує лише нові хвилі коментарів.
Всі ми, коли стаємо трохи відомими, можемо потрапити в пастку певного відчуття, що за нами стежать, чи що наші ідеї виринають тут і там, чи проєкти, які реалізують наші колеги, були десь в нас "на язиці", "на пензлі", але слід дати собі раду у тому, що:
1) плагіат українських ілюстраторів українськими ілюстраторами виглядає щонайменше нелогічним, адже таку крадіжку дуже легко помітити і свідомо йти на гейт виглядає нелогічним.
2) плагіат відомих українських ілюстраторів виглядає ще менш логічним, адже такий плагіат встановлюється іще швидше.
3) композиційно знайти нове рішення для одних і тих же ідей з роками стає важче, і якісь традиційні композиційні рішення можуть бути спільними в ілюстраторів без мотиву плагіату взагалі.
То чи був плагіат? Це ще треба довести.
Отож сильна позиція кризових комунікацій в даному випадку – вирішити один на один, встановити факт плагіату і або позиватися, або ні, винести у публічну сторону після провалу комунікацій, за умови, що такі комунікації не склалися би. Виносити в публічну площину не "до" таких розмов.
Слабка позиція на мʼяких ногах – запостити це в своїх соцмережах і збирати гейт спіч, не бути готовим слухати другу сторону і не давати їй слова.
Чи зашкодить таке звинувачення ілюстраторці?
Авжеж. Тим паче, що діджитал-бульбашка буває досить обмеженою і про Сергія Майдукова можна і не знати, враховуючи, що в останній час його медійність була досить нішевою.
Чи важливо, що Сергій Майдуков один із найвідоміших ілюстраторів України? (цитата коментаторів)
Цього резюме досить, аби цікавитися його портфоліо.
Цього досить, аби Ольгу Штонду перестали кликати до якихось робіт чи до спільності, що абсолютно несправедливо.
Такі історії не сприяють розвитку та зміцненню ілюстраторського комʼюніті, не сприяють тому, що ілюстратори-початківці будуть запитувати старших по цеху поради, бо ризикуватимуть отримати схожу реакцію.
Це потенційно шкодить ніші ілюстраторів, оскільки після такого ілюстратори будуть обережними в публікаціях своїх робіт і це буде мати цілком очевидні збитки для них, виключно психологічно побоюючись схожих історій, адже кожний такий скандал через специфіку соцмереж починає бути спільним.
Повторюючи недавній кейс з Бандою, ми потребуємо аналізу своїх дій з точки зору кризових комунікацій і потребуємо вміти говорити про те, що нас тривожить, що ми виявили якісь порушення і вміти досягти свого за рахунок дипломатичних і обʼєктивних перемовин.
Але не емоційних постів.
Не гейту людини просто так без явних доказів. Це непрофесійно, а ми все-таки професійно працюємо з дизайном та окремим його видом – ілюстрацією.
