2021-04-27 10:00:07
З днем дизайнера, колеги!)
Чому саме 27 квітня? Колись Кім Полсен, віце-президент Міжнародної ради дизайну у день заснування цієї ради вирішив запропонувати ініціативу Міжнародного дня дизайну.
Запропонував він цей день для того, аби цим закликати дизайнерів глибоко задуматися про благополуччя людей в їх місцевому локальному середовищі і знайти, як за допомогою дизайну можна долати кордони, вирішуючи проблеми за допомогою іноваційних рішень.
Ми (у дизайні) хочемо займатися проблемами, які ніхто інший не вирішував, і створювати речі, які ще ніхто не з’ясував. Для цього нам потрібні люди, які не виправдовуються – Скотт Кук.
Ключова теза WDD 2021 – він має теми кожного року – Дизайн для всіх і вся. )
Що тут лежить усередині? Поняття доступності. Змісти, сенси, врахування потреб тих, хто неповносправний – дизайнери часто ігнорують все це задля швидкості результату. Задля того, аби "здати щось симпатичне і забути", але це симпатичне – симпатичне лише для них.
Часом дизайнери накопичують так багато втоми, що не можуть думати про такого рівня питання, збо їхня задача – "вижити".) Дизайн у всій повноті тоді стає недоступним, бо втома дизайнера робить його процес виготовлення некерованим.
Неналагодженість ринків і демпінг цін – це також про "дизайн для всіх", адже на стартовому рівні джуніора ти можеш мати багато роботи, тоді як через демпінг, який підриває довіру до серйозних спеціалістів вже за якихось десять років дизайнування ти опиняєшся у кризі через ейджизм, або через брак попиту на твою суперкомпетенцію. Чи зможуть дизайнери в Україні спокійно "старіти" і розвивати суперкомпетенції за десять років?
Дизайн для всіх – це дуже глибока тема, які описує все, що відбувається в українському просторі дизайну, тому що дизайн повинен бути і для дизайнерів. Чи маємо ми розвинені майданчики захисту себе, чи навіть професійного спілкування в Україні? Чи налагоджуємо контакти між собою і створюємо профспілки, цехи? Чи маємо стандарти якості і досліджуємо ринок та ціни? Чи розвиваємо локальні ком'юніті і реалізовуємо проекти не лише з мріями про роботу у Google, чи Ogilvy, BBDO і так далі, але для того, аби наше місто\містечко\село виглядало краще?
Чи зберігаємо і досліджуємо дизайн, який був перед нами в Україні? Можливо те, що він потрісканий і іноді пахне міллю – це все одно ліпше за традиційні Lobster і Open Sans, які перетворюють спальні райони з кльовими мозаїками в ПВХ-смітники? ))
Для того, аби подолати страх змінювати середовище, треба прийняти кілька речей.
Щоби змінювати середовище дизайном, треба визнати, що він впливає на нього. Що саме мій поганенький макет можливо висітиме кілька десятків років на одній з центральних площ, чи що орфографічні помилки, які я вирішую ігнорувати, мовляв "замовник має сам перевіряти" теж стають ознакою не лише замовника, але і мене. Моєї уваги. Моєї здатності впливати на якість продукту, яким хтось буде користуватись.
Можливо саме я можу змінити світ, а почати треба з власного під'їзду. З власного блогу. Сайту. Проект доробити класно, хоча би. ) З виховання корпоративної культури і формування кльової команди в моєму дизайн-відділі, яка на повазі, а не на авторитеті просто "тому що".
Дизайн для всіх і всього – це більше, ніж для всіх і всього.
Це також дизайн себе і своїх переконань, філософії принципів дизайну.
Пишімо власний маніфест якості і відповідності принципів дизайну потребам людини, яка живе поруч з нами, а не є сферичним конем у вакуумі. Ми потребуємо живого дизайну і живого процесу дизайну. Не трупів Нарбута, піднятих на палі критики, чи поклоніння. Не нових знамен із Бойчука, Левицького чи Кричевського, але їхнього розуміння і вкладення того, що було в їхніх роботах відносно принципів історизму.
Піднімаю за вас келих коли і закликаю радіти, продовжувати тримати носа за вітром і неодмінно наснаги та натхнень. Viva la design.)
#WDD2021 #WDD #WorldDesignDay
529 viewsedited 07:00
Д
