Час не має сенсу Якщо ти Бог для молекули, то може ти молеку | Думи | Метакритичність 🇺🇦🍉
Час не має сенсу
Якщо ти Бог для молекули, то може ти молекула Бога?
Уявіть що ви 50 років живете як робот, 6:00 підйом, 12:00 обід, і тд., ІДЕНТИЧНІ РУХИ, ДІЇ, ОТОЧЕННЯ, ВСЕ ІДЕНТИЧНЕ.
В кінці, вас спитають скільки пройшло часу.
І ви здивуєтесь цьому питанню?
Воно має сенс?
Рік, мільярд, вісімсот мільярдів, яка різниця?
Або уявіть що ввесь всесвіт раптом поставили на паузу на мільярд років.
А потім знову запустили.
Нічого не відбулось. Для нас і секунди не пройде, ми і далі житимемо життям, але тобі вже буде не 20, а 1 млрд + 20 років.
ЧАС НЕ МАЄ СЕНСУ ЯКЩО НЕМАЄ ЗМІН.
Люди бачать сон 5-30хв, в РЕМ фазі.
Наш мозок працює в цей час найбільше, і що він робить?
За головною теорією, то він програє ситуації які були або можуть бути, а сни навіть не бачать їх повністю, тільки частинки.
В тих кількох хвилинах сну, твій мозок можливо проживає мільярди, квантильйони життів.
Якщо там відбулось дофіга змін то можливо ми там були більше часу за одну ніч ніж за все життя?
Ну і що?
Проживаємо ми куча цікавих снів, але ж нам то вони не відкриваються...
Але мене це наштовхнуло на іншу думку.
Якщо ви теоретично проснетесь в моєму тілі, то й маєте мої нейрони, мої спогади, і ніяк б не сказали що ви це ви.
Чому ви не можете прокидатись всім одночасно?
І бути всім?
Звучить дивно.
Але це має логіку.
Уявіть що ви Бог, а ваше тіло це всесвіт.
Ви одночасно є мільйонами молекул, атомів, ви прокидаєтесь і задіюєте кожну з них.
Що якщо Бог, Всесвіт чи якийсь прибулець аналогічно "прокидається" і є кожним з нас?
Як ми є кожною з молекул які всередині нас?
Думаю більш ймовірно що ми є не так як індивідиумом ніж самі по собі.
І ти прокидався кожною з людей мільйони років коли ми були неандертальцями, по трошки ти вибудувував цей світ як майнкрафтер, працюючи від 3-го та 1-го лиця як в стратегіях на комп'ютері.
Ти є і був Всесвітом. А у сні ти нагадувався за квантильйон років про свою сутність.
А до цього Бог був нічим, просто нічим яке захотілось зробити чимось. Був ідеєю, що створила "ниточки", з яких створила атоми..
Ти був кожним атомом, молекулою, це була гра, і з часом вона ставала все складнішою, зрештою це цікаво, тому тебе не цікавило нащо це все, Ти був в процесі пізнаття.
Ти створював мультивсесвіти, мільярди ідей, створінь.
І все було дзеном, ти був космосом, поки ти не зрозумів що хочеш цікавішого, хочеш страждання і радість.
Та навпаки, бо вони породжують один одного.
Замість того щоб бути каменем, горою, зіркою, — ти розвинув складні раси, в яких були страждання, війни.
І також в рази крутіші переживання. Кожен фільм що був створений ти проживав, кожен уявний світ людей.
І коли ти помреш, якщо захочеш.
Знову почнеш цю подорож.
Якщо захочеш.
Від ідеї.
До атомів.
Космосу.
Природи.
Людей.
Вищих можливостей.
До ідеї.
P.S. Вийшов другий відос на каналі Дум.
Якраз по цій темі.
