Текст з промови Amy Cuddu, входить в топ 25 ТЕД виступів всі | Думи | Метакритичність 🇺🇦🍉
Текст з промови Amy Cuddu, входить в топ 25 ТЕД виступів всіх часів.
Можливо, ви сутулитесь, сидите, схрестивши ноги, а, може, обхопили руками щиколотки.
Я хочу, щоб ви звернули увагу на те, що ви робите саме в даний момент.
Ми повернемось до цього за декілька хвилин.
Нас справді заворожує мова тіла. Зокрема, нас цікавить мова тіла інших людей.
Нас цікавлять деталі, ніяковість у спілкуванні, кумедні посмішки, зневажливий погляд, дивне підморгування, або навіть рукостискання.
Навіть на БіБіСі та в Нью-Йорк Таймз обговорюють, кому президент першому потис руку.
Алекс Тодоров з Прінстона відкрив, що висновки, зроблені за одну лише секунду споглядання на обличчя кандидатів політичних партій, на 70% визначають результат парламентських перегонів в США та боротьби за пост губернатора.
Правильно використані символи емоцій в онлайн переговорах, можуть зробити їх більш значущим для вас. Але використовувати такі символи треба з розумом.
У царстві тварин ці прояви передбачають збільшення. Тварина випростовується, витягується, займає більше простору, буквально "розкривається".
Люди теж так роблять. Але тільки у двох випадках: коли відчувають власну силу постійно або в певний момент.
І не має значення, чи бачили вони колись, як хто-небудь робив так. Джессіка Трейсі доводить, що люди з нормальним від народження зором і люди із вродженою сліпотою використовують цей жест, коли виграють в спортивних змаганнях. Коли вони перетинають фінішну пряму першими.
Вони роблять цей жест. Руки вгору, як знак перемоги, підборіддя трохи підняте.
Що ми робимо, коли відчуваємо себе безсилими? Ми робимо з точністю навпаки. Ми закриваємось. Охоплюємо себе руками. Робимось «маленькими». Ми не хочемо бути поміченими.
Я зауважила декілька речей. Перша не здивує вас.
Це пов’язано зі статтю. Жінки більш схильні до замкнутих жестів, ніж чоловіки. Жінки постійно відчувають себе слабшими за чоловіків, тож нічого дивного. Проте я помітила й інше.
Це в деякій мірі має відношення до того, наскільки активно студенти приймають участь в заняттях і як добре в них це виходить.
В аудиторію входять чоловіки і жінки з однаковим рівнем підготовки, але оцінки отримують різні. Це частково можна пов'язати зі ступінню активності студентів на заняттях. Тож, знаєте, я стала задаватись питанням. Ці люди входять в аудиторію і приймають участь у заняттях. А може вони прикидаються сильними, і таким чином збільшують свою активність?
Ми з моєю колегою Даною Керні, викладачем в Берклі, забажали дізнатись, чи можна прикидатись, допоки воно не стане правдою?
Наприклад, чи можна прикидатись деякий час і в результаті відчути себе більш сильним та впевненим?
Може. І тому є докази.
Так, наприклад, на наших обличчях з'являється посмішка, коли ми щасливі. Але також наші обличчя розпливаються у вимушеній посмішці, коли ми тримаємо олівець в зубах – і це робить нас щасливими.
Коли ви насправді відчуваєте силу, ви більш схильні стояти в позі сили, але також коли ви прикидаєтесь сильним, ви відчуваєте свою силу.
В ніч перед моєю першою промовою на першому курс університету Прінстона, що триває 20 хвилин перед аудиторією у 20 слухачів - я так злякалась, що подзвонила родичці і сказала: «Я кидаю навчання». Вона ж відповіла: «Ні, не кидаєш, бо я ризикувала заради тебе, тож ти залишаєшся.
Ти залишишся, і ось що ти зробиш. Ти прикинешся. Ти будеш виступати з кожною промовою, яку б тобі не доручили. Ти будеш виступати знову й знову, навіть, якщо ти остовпієш чи тебе паралізує страх, або твоє тіло не слухатиметься тебе, аж поки не настане момент, коли ти скажеш: «О, Боже! Я це роблю. Мені вдалося. Я насправді це роблю».
Так я й зробила. П’ять років в магістратурі, декілька років в Північно-Західному університеті, потім я перейшла в Гарвард. Ці думки мене більше не турбували, але довгий час до того я думала: «Ти не маєш тут бути. Тобі тут не місце».
#свідома_поза_міняє_життя
#самонавіювання_тіла
