18 березня 1913 р. відбулись установчі збори найстрашнішого сну росіян, збори тих, від кого ще й більш ніж століття потому стигне кров у жилах імперіалістів –
збори Українських січових стрільців (
у всіх зазвучала «Червона калина» в голові? )
Київський орган російських націоналістів «Кієвлянін» писав в листопаді 1911 р.:
«Український рух є для росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом… Мазепинське питання б'є росію в саму основу їі великодержавности. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій малоросії…» -
бачте, так, як в них підгорало )
Легіон Українських січових стрільців став
першим національним бойовим підрозділом після червня 1709 р. (битва під Полтавою). 1 серпня 1914 р. лідери трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду, яка, зокрема, поставила перед австрійським командуванням питання про організацію в австрійській армії окремого українського формування, що мало стати
зародком української національної армії. У висновку було залучено 2,5 тисячі воїнів
(з 28 000 тих, хто виявив бажання вступити до формування, -
побоювалось українців австрійська влада) . Ядро легіону становили члени довоєнного січового, сокольського і пластового руху.
