ЯКОЮ БАЧАТЬ РОСІЮ В ІРАНСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ВИДАННЯХ Яскр | Едуард Юрченко
ЯКОЮ БАЧАТЬ РОСІЮ В ІРАНСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ВИДАННЯХ
Яскравий (хоча далеко не єдиний) приклад.
Журнал "Агахі е-но", що можна перекласти, як "Нова думка". Журнал якісний, товстий, дорогий (майже 4 долари – багато для Ірану).
Журнал одразу приваблює яскравою червоною обкладинкою – Володимир Путін в образі Сталіна.
Так, левова частка номера присвячена Росії - її сучасній політиці, історії взаємовідносин з Іраном, іранським комуністам і тому, як вони пов'язані з СРСР. Загалом усі статті з негативним відтінком.
Відкриваємо та читаємо заголовки:
"Великий Сатана" або "Розвідник, який став царем". Тут автор, молодий журналіст Мохаммад Хусейн Багі запитує себе: «Хто такий Путін - політик чи розвідник?».
Далі: «Російське проникнення». Це про російських шпигунів, які вже два століття живуть і працюють в Ірані.
Потім йде інтерв'ю з останнім послом Ірану у Радянському Союзі Нематуллою Ізаді. Тут розповідають про те, як СРСР поводився під час ірано-іракської війни (підтримував Саддама Хусейна і взагалі був дуже ворожий до іранців).
До речі, є матеріал присвячений Олександру Дугіну. У журналі філософа називають «Распутіним Путіна».
Характерно, що російські спеціалізовані канали систематично ниють про "хоча влада налаштована конструктивно, але в іранському суспільстві багато хто Росію сприймає негативно".
Варто додати, що в Ісламській республіці неможливо видавати все, що заманеться. Тим більше недешевий професійний журнал.
P.S. Між іншим, про "іранські безпілотники". США офіційно визнали, що підтверджень їх продажу росіянам не мають. Іранський МЗС чутки про продаж офіційно спростував. Український МЗС таких звинувачень не висуває.
Єдині джерела, де про це пишеться як про факт — неофіційні РОСІЙСЬКІ.
@EdYurchenko
