ДО ПРАВОСЛАВНОГО ДНЯ СВ. ПАТРІКА Сьогодні, за православним | Едуард Юрченко
ДО ПРАВОСЛАВНОГО ДНЯ СВ. ПАТРІКА
Сьогодні, за православним юліанським календарем, 17 (30) березня день св. Патріка (Патрікія) — святого православної та католицької церков, небесного покровителя Ірландії.
Саме про Ірландію хочу сказати кілька слів. Точніше про ірландський націоналізм, який, нерідко, вважають республікансько-демократичним, прогресистським, майже (або в повній ступені) лівим.
Деякі підстави для цього є. Але не варто забувати, що ірландці були і поки залишаються одним з найконсервативніших народів Європи. Дух Ірландії залишається глибоко традиційним, це явище набагато фундаментальніше, ніж компромісний та поверхневий консерватизм англійців.
Національно-визвольна боротьба ірландців починалась як, водночас, боротьба за Традицію.
Саме Ірландія була бастіоном спочатку монархії Англії, Шотландії та Ірландії в боротьбі проти "англійської республіки", а пізніше консервативної та легітимної династії Стюартів, королів з Волі Божої та за Правом Крові проти "королів з волі парламентської" та олігархії лондонського сіті.
Ірландські якобіти менш відомі, ніж шотландські, але вони були віддані істинним королям аж ніяк в не меншому ступені.
Саме з реставрацією законного традиційного самодержавства поєднали свою боротьбу за націю та свободу ірландці 17-18 ст. "Демократичний "націоналізм" — явище пізнє і в багатьох аспектах штучне.
Але біди він наробив чимало, і якщо Ірландія загине — винен буде саме цей ліво-«національний» гібрид.
Ірландія досі залишається однією з небагатьох європейських країн де зростає корінне населення. Низький рівень смертності поєднується там з адекватною народжуваністю. Це приємним чином поєднується з вкрай низьким рівнем іммігрантської навали (менше 4% неєвропейських елементів).
На перший погляд, все досить добре: на 2017 рік народжуваність впевнено перевищувала смертність приблизно вдвічі! Це яскраво відрізняє Ірландію від інших країн Європи, де народжуваність в півтора-два рази менше.
Але, на жаль, майбутнє цієї маленької країни далеко не безхмарне.
По-перше, народжуваність повільно, але впевнено зменшується.
По-друге, інститут родини опинився під таким же тиском, як і в інших країнах Заходу.
З 2015 року в країні можливі одностатеві шлюби. Вкрай ганебним аспектом їх легалізації було те, що вона відбулась на референдумі. Це єдиний подібний випадок в Європі. Всюди гей-шлюби нав’язувались зверху, всупереч волі більшості. Саме Ірландія стала неприємним винятком.
З 2019 року легалізовані аборти. Ліваки всього світу влаштували з цього приводу справжнісіньке диявольське святкування.
Що трапилось?
Висока народжуваність та міцна родина були обумовлені гарним збереженням католицьких традицій в країні. Ірландці дійсно БУЛИ дуже консервативним народом. Але ситуація поволі змінювалась.
Проблема полягала в тому, що ірландський націоналізм історично був позбавлений міцного традиціоналістського стрижня. Він був спрямованим виключно на ідею протистояння британцям.
До того ж в примітивній схемі: «В англійців монархія? Будемо республіканцями! Англійські націоналісти проти іммігрантів? Будемо проти «расизму»!».
Ірландський націоналізм ніс в собі грона власної деградації, і саме це призвело до неприємного фіналу. Країна позбавлена не тільки правої політичної еліти, але й просто активного правого сегменту суспільства.
Це гарний урок для українців. І над ним варто міцно задуматись.
@EdYurchenko
