На жаль народ має коротку пам'ять...
Чи буде сьогоднішній героїзм кимось згаданий завтра? Живучі в епоху інстаграму ми маємо поверхневе нарцисове бажання звертати увагу на гучні речі, проте чи дійсно вони гучні?
Слава Україні, за яку була пролита кров, повинна бути висічена в нашій новій історії. Героїчний епос, що будується з таких сильних вчинків, є нічим іншим, як продовженням української історії: коли під Крутами, полонені студенти перед розтрілом співали гімн України.
Аби клич у відповідь "Героям Слава", мав більший сенс за поверхневий, а не просто був інфовприском на декілька днів - такі події повинні лягти в відбудову країни зі згадкою, саме в контексті ціни, яку ми віддаємо за це.
Проте мало лише згадувати і містизувати, що звичайно є нормальним для політики держав. Аби не просто паратизувати на кістках, як наприклад Росія на жертвах другої світової, повинен бути представлений збірний образ цих вчинків в живій людині, яка б асоціювалася з нашим героїчним сьогодні, та світлим майбутнім завтра.
