Протягом першого місяця війни він прийматиме пологи. Асистуватиме у хірургічному відділенні, оглядатиме поранених. А ще — заспокоюватиме вагітних та породіль під час обстрілів.
«
Жінки питали в мене, чи я не боюся. Я й відповідав чесно: да, боюся. Всі люди бояться. Але я постійно був із ними, і якщо посилювалися вибухи, то допомагав їм спуститися у підвал», — говорить Владислав, акушер-гінеколог із Тростянця.
Свою дружину та маленького сина він одразу відправив до батьків жінки, які проживали в селі у 30 км від Тростянця, а сам вийшов на роботу.
Медичний заклад розташовано на околиці міста. Тому перший час там було порівняно тихо. Але одного дня танки доїхали й туди. Один із них розвернув дуло і почав гатити по будівлі лікарні.
Чим завершився обстріл, та чи вдалося Владиславу зустрітися зі своїми близькими — враховуючи, що місто потрапило в тимчасову окупацію? Дивіться і слухайте його історію тут.
Історія Владислава увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею нараховує вже понад 70 000 історій.
Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:
напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
скористайтеся чат-ботом у Telegram;
відвідайте портал Музею та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001
