2022-02-10 19:16:03
Як подолати тривожність через можливий напад РФ - поради
Демонстративне накопичення та пересування російських військ, про що пишуть відомі європейські та американські медіа, разом із січневими псевдомінуваннями та хакерськими атаками, а також постійною дезінформацією, за якими, як впевнені експерти, стоїть Росія та її посіпаки, необхідні для того, аби “створити атмосферу хаосу та неспроможності місцевої влади”, породити недовіру, нестабільність, викликати тривогу та безпорадність.
Ми постійно перебуваємо під чиїмись спробами на нас вплинути, та це є цілком нормальним явищем, бо ми усі є частиною суспільства. Також розширення впливу може бути інструментом конкурентної боротьби (наприклад, м’яка сила).
Вплив відбувається за допомогою створення певних візуальних образів, меседжів, настроїв, текстів.
На цьому тримається психологічна війна. Це заплановане використання пропаганди або інших психологічних операцій для впливу на думку, емоції, погляди та поведінку опозиційної групи.
Соціальний психолог і дослідник пропаганди
Пол Лайнбаргер описує її як тривалий процес, який має місце задовго до, протягом і після війни та не контролюється законами та правилами війни.
Ініціатор психологічної війни ніколи не зізнається, що почав її: він “маскується під голос Батьківщини, Бога, церкви та дружньої преси”.
Головною мішенню психологічної війни є громадяни країни-противника, які не можуть якимось чином відповісти.
Пропагандист, як стверджує Лайнбаргер, намагається бачити речі з позиції його цільової аудиторії. Він намагається підлаштуватися під неї, щоб її привабити.
Ініціатор психологічної війни грає на публіку, зокрема на світову, бо він хоче показати себе з кращого боку та виграти її симпатії. Гра на публіку в сучасному світі, де війна заборонена та неприйнятна, є реальністю для Російської Федерації та однією з її задач. Це зумовлює характер ініційованих нею фейків задля впливу на нас та наших закордонних партнерів:
Росія викривляє наявну інформацію та малює себе, реального агресора, як жертву, а Україну, навпаки, як агресора, хоча це не відповідає дійсності.
Без жодних доказів вона зображує Україну як навчальний майданчик для терористів, а кримських татар – як джихадистів.
22 views16:16
E
