Івана Купала (За новим календарем ніч на 7 липня) Серед укр | Родові відьми Бандери

Івана Купала
(За новим календарем ніч на 7 липня)

Серед українців Купалу відзначала переважно молодь у купальську (іванівську) ніч. Свято поєднувало елементи культу Сонця, аграрної магії, очисних та еротичних обрядів.

Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які до вечірньої зорі мусили добути примітивним способом новий вогонь. Вірили, що, стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів, неплідності. Виходячи з того, вдалим чи невдалим виявився стрибок через вогонь, дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє, ранній або ж пізній шлюб.

Центральне місце у святі посідало ритуальне деревце — марена (купайлиця, купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата — живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо.
Навколо марени водили кривий танок, співали пісні про кохання, сватання, майбутній шлюб. Купальському дереву надавали й аграрно-магічного значення. У багатьох місцевостях його купали у воді, а потім розламували так, щоб кожній дівчині дісталася гілочка. Шматочки марени несли на городи (щоб краще в’язались огірки), затикали під стріху (щоб багатство водилося), кидали в річку (щоб дощ пішов).
Купальську ніч вважали чарівною, адже тоді пробуджувалася нечиста сила. Звідси — поширені дівочі ворожіння на вінках, численні обряди і магічні прийоми, за допомогою яких застерігалися від відьом. Вірили, що трави, зібрані на Купала, мають особливо цілющі властивості. Чимало повір’їв пов’язано і з квіткою папороті.


*з книги
#пост