Останні хвилини в осінньому Львові, які хочеться витратити на | Федоренко і Чпуньк

Останні хвилини в осінньому Львові, які хочеться витратити на щось корисне. На те, до чого зможеш повернутись через рік і «звірити годинники». Я вперше цього року на намоленому Форум Видавців. І вперше не просто, як візитор, а як кишеньковий менеджер авторки роману «Експат, або Олені на крижині». Тому мій погляд на подію може і не являється до кінця професійним, але має під собою реальну основу:
1. Не погоджуюсь, що подія віджила своє і її варто поховати. Але вона точно потребує переосмислення, згідно до сучасних викликів. Це прекрасна платформа для нетворкінгу авторів, видавців, інвесторів, рітейлу та інших зацікавлених гравців. Це майданчик для пошуку нових сенсів і форм в літературі. Треба повернутись від бажання рубанути бабла тут і зараз до первинного сенсу події і згадати про її назву «Львівський Форум Видавців».
2. Книжковий базар уже нікому не цікавий і нікого особливо не надихає. Адже увесь цей асортимент читаюча аудиторія може отримати в інтернеті. Причому часто дешевше і зручніше.
3. Мало, ДУЖЕ МАЛО інновацій. Книжка уже давно вийшла за межі паперової цеглинки, але професійне середовище цього не помітило. Якщо так продовжиться і далі, то на цій індустрії можна ставити хрест.
4. Програма дуже розпорошена, не структурована і слабо прокомунікована. Часто навіть видавці не знають, що і де зараз відбувається з їх авторами. Навігація і комунікація відсутні! Так ми слоника не продамо, друзі.
5. Сам Львівський палац мистецтв виглядає, як рудимент совка чи ЖЕК (моє особисте враження). І зовсім не передає ні духу новацій, викликів сучасності, ні подиху історії. Навіть навпаки.
6. Квитки на вході продаються тільки за кеш, або через сайт концертного оператора. Ви це серйозно???
7. Нема лоску, блиску. Не відчувається масштаб. Подія набула рис провінційного фестивалю з усіма наслідками.
8. Є якась премія, але взагалі не відчувається її цінність для видавництв і для авторів. Прокумунікована слабо. Задизайнена взагалі ніяк. Іншими словами, премія наче і є, а наче і нема. Але ж це має бути український літературний Оскар. Ну або приз «Української гільдії видавців». За цим мають бути наслідки. Це має бути центральною подією форуму з блек-тай дрес-кодом і червоною доріжкою. Але… це просто стенд по дорозі до туалету, на якому хаотично розкидані книжки з наклеєними стікерами
9. Нема бізнесу. Тут взагалі не пахне грошима, престижем і перспективою. Зато пахне міляками і провінційністю.
10. Дуже мало уваги до авторів. Але ж автор, що написав і видав книгу це герой і суперзірка. Саме він є ядром і енергетичним центром події. Саме він має бути «літературною Бейонсе» фестивалю. Але саме вони для організаторів і є просто обузою. А для видавців просто одним з інструментів продажу.

Я реально не поділяю думку багатьох видавців, що більше сюди ні ногою. Але і в такому стані подія існувати не може. Тому, якщо ми хочемо мати результат для індустрії та нації, то треба брати справу в свої руки. І більше, більше, ЩЕ БІЛЬШЕ, цифрових інновацій! Бо цей запит не просто визрів, а уже навіть перезрів.

Я особисто, як голова комітету Всеукраїнської Рекламної Коаліції з питань підтримки культурних, освітніх і благодійних проектів, та як людина, яка дещо розуміє в діджиталі, готовий залучатись. Впевнений, що криза при правильній терапії це початок чогось нового. Так чому б не спробувати. Дуже не хочеться втратити можливість черговий раз приїхати і потусити у вересневому Львові.