сховок.

2022-08-04 00:40:58 довго дивився на павука:
той пробіг по держалну сокири
й видерся на долоню

назвавши його
тонкою химерною зіркою
син зважився рубати
батьківську вишню котра
знов не розквітла

і відступився:
раптом подумав про те
як почувається колосок
коли вогонь підходить до нього Відкрити / Коментувати

2022-07-29 19:24:29 Channel photo updated Відкрити / Коментувати

2022-07-29 19:20:26 яблуко яке ви підібрали з трави
виявилося гнилим —
він засміявся і викинув його геть:
слухай мовляв
як розлетиться начетверо
впавши отам далеко

пилок осипається з крилець бджоли
ви нарешті навчилися йти
поряд так щоби не
черкнутись плечем об плече
і досі є те про що ти
хочеш йому розказати але боїшся
що розсміється Відкрити / Коментувати

2022-07-23 16:37:20 жінки у михайлівському парку
вчаться кричати на собак:
раптом це вміння
придасться коли безсилість
стане апокрифом боротьби

хай це відбудеться десь
деінде — там
де на іконі є тільки спини
трійці та авраама
й чужі жінки
не зможуть докликатися до них
марно шукаючи ніжність у голосі
хай це відбудеться там
де від слави залишаться тільки слова Відкрити / Коментувати

2022-07-17 00:47:42 ми думали це була зірка що падає
тому довго проводжали її поглядом
а наступного дня почали боятися
дивитись у нічне небо

ниточка між кущами
не завжди є павутинкою
тож ми перестали вірити стежці
як і жіночому передпліччю
на якому постійно проступають синці:
чотири поруч один окремо

найбільше ми боїмося
дивитися на годинник:
тріщина там пролягла
між часом де люди є
і часом де їх немає Відкрити / Коментувати

2022-07-08 19:15:54 [
іван виходить на берег плести
тернові вінки
усі вдаються тісними —
хіба для дітей годящі
чи матерів які зроблять усе
щоб захистити чоло синочка
— не конче навіть свого

поколені пальці — єдине
що болітиме йванові цього вечора
коли він дивитиметься на вогонь
відгадуючи яку тінь відкидатиме
пробита долоня золотих воріт
] Відкрити / Коментувати

2022-07-03 12:45:57 зараз рипіда сонця
схилилась до рівня твоїх очей
ти можеш багато згадувати про неї
брамо заборовського

дрімаючи між кам'яних
долонь оранти що пахнуть
єлеєм і порохом
ти сплутала вранішні вибухи
з гуркотом воза що перекинувся

не треба запам'ятовувати
як мовчить богородиця
коли уві сні тобі муляє
загроза ракетного удару,

брамо заборовського Відкрити / Коментувати

2022-06-28 00:10:31 скільки ж оце
чорних плодів нападало
що долівку вже відмити

жодна рука не захоче зірвати
шовковицю балістичної ракети
але
звідки ж тоді
стільки розводів на наших лицях

хто з тих що дивляться собі на долоні
не побачать жодної лінії
і хто з тих чиї руки заплямовані
це помітить? Відкрити / Коментувати

2022-06-19 14:22:44 люди сюди приносять свої імена
тут залишаються: стежки назад нема
жодного слова звідси назад не взяти

чóла в людей ясні руки в людей завзяті:
такими вони до нас приходять у сни
в них голоси далекі від голосінь

сніг їхніх слів згинає хребти як віти:
ноша оця страшна
ношу цю не знести —
дай мені, боже, сил
забути всі імена
та перед тим дай сил
кожне з них проговорити

дійти до останнього
— та голосна
тривога вертається мов сурма
тривога нові несе імена

як їх усі — від першого до останнього — повторити?.. Відкрити / Коментувати

2022-06-16 08:38:30 це вперше ви разом не будете їсти черешень
котрі оце достигають:
літо урвалося мов хірургічна нитка
під час операції
де намагались зашити
рану між червнем і червнем

фантомно бринить од спеки
гарячий простір над залізницею
в якому тепер немає повітря —
людина на мить забуває
що більше не має до кого приїхати;
потім повільно крокує додому стискаючи в кулаці
квиток на поїзд що вже відбув Відкрити / Коментувати