FILM POUR ADULTES

Сюжет транслює це метафорично, але не менш зрозуміло. Вавилонці, звичайно, це головні герої, які сподівались, що їх велич залишиться в віках, а Бог, в цьому випадку - прогрес, розвиток та звичайні люди - їхні поціновувачі, глядачі їхніх фільмів.

Менні, можливо єдиний персонаж, який вбачав фундаментальний і надважливий сенс в своїй справі, піддається людській слабкості - коханню.

Неллі - харизматична, легка, грайлива, вона виграє своє місце під сонцем легкою вдачею, але не може втримати його, і губиться в своїй легковажності.

Джек - «батько-засновник» акторської кар‘єри в Голлівуді, жива легенда, він розуміє, що більше не може йти в ногу з часом, і не може змиритися з цим.

Вежа впала. Її руїни не зберегли - вони припадають пилом на звалищі історії. Це і було найбільшим страхом персонажів. Вони швидко спалахнули, дали декілька хвилин теплого світла, так само швидко згасли, стали розхідним матеріалом для швидкоплинного задоволення глядачів.

Лише режисер, через десятки років, розповів цю вигадану історію, яка має своє місце в реальності цієї індустрії.
Після перегляду я ще декілька хвилин сиділа у кінозалі - думки роїлись в голові, від кількості сенсів, емоцій та вражень, які я почерпнула з картини і які змогла структурувати лише зараз, в цей досить об‘ємний текст.
Тоді, як і зараз, мені вдалося дійти висновку - я прожила цей фільм разом з героями.

«Вавилон» - шостий фільм у режисерській кар‘єрі Дам‘єна Шазеля, якого ви можете знати за фільмами «Ла-Ла Ленд» та «Одержимість». Мені подобається йти у кінозал без певних очікувань від стрічки, цього разу так і було, хоча «Ла-Ла Ленд» довгий час займав у моєму серці особливе місце. Мушу сказати, що тепер він поступився «Вавилону».

Картина просякнута безмежною любов‘ю - до кінематографу, старого Голлівуду, його історії, його найжахливіших та наймагічніших сторін. Події відбуваються у 20-х роках минулого сторіччя, у час, коли кінематограф лише претендував на своє місце у мистецтві, але вже здобув увагу масового глядача німим кіно.

Перша сцена показує нам масштабну вечірку, яка одразу нагадує мені атмосферу «Великого Ґетсбі», проте показана більш відкрито, у всіх можливих барвах справжнього гедонізму. Тут є все - численні оргії, гори наркотиків на всі смаки, ріки алкоголю, живі джазові композиції, безкінечні танці та персонал, що виконає будь-яку примху.

На цьому святі життя і переплітаються сюжетні лінії, знайомляться три головних героя - Менні Торрес (Дієго Кальва) - один з event-менеджерів цього дійства, який мріє зв’язати своє життя з кінематографом;
Неллі Ларой (Марго Роббі) - майбутня зірка великих екранів;
Джек Конрад (Бред Пітт) - вже відомий актор, один з першопроходців у Голлівуді.

Водночас з романтизацією омріяної долі великих зірок, у картині відкриваються одразу три різнопланові трагедії життя: від абсолютного підйому до максимального падіння. Загалом, саме цим сюжет резонує з назвою - за біблійною легендою, вавилонці намагалися створити місто мрії, рай на Землі, і в знак своєї величі побудувати башту, що зрівнялась би з небом. За це вони і були покарані - звести вежу до неба означало зазіхнути на божественну суть. Місце смертних має бути на землі.
*продовження знизу*