Допис вихідного дня. Захотілося сьогодні поділитися, як я поч | Фінансовий захист, пенсія, страхування

Допис вихідного дня.

Захотілося сьогодні поділитися, як я почала правильно говорити українською мовою.
Я родом із села Черкаської області. Вже 35 років живу в Києві. Спілкуюся українською мовою, але суржик з рідних країв у мові проскакував.
Пам'ятаю, коли син був малим і був у бабусі, то мій брат йому говорив: "- Виключ світло", - тоді, коли всі і зараз там говорять "свєт".
Ми вже вчили нашу дитину правильно говорити українською. Та і самі вчилися.

Чоловік розмовляє українською, як нас вчили в школі. На будь-який мій "русизм" він говорив (наприклад):
- То в Москві кровать, а в Києві ліжко.
І так він виправляв кожний мій "русизм". Мене це дратувало і я почала думати, як правильно сказати українською, щоб він мені не виправляв.
Мабуть я дуже не люблю, коли мені вказують.
Якщо я не знала, як сказати слово чи фразу українською мовою, то тут же запитувала у чоловіка:
- А як це буде українською?
І далі фразу говорила українською мовою.

Яке я мала задоволення, коли чоловік говорив "русизм", а я виправляла його.

Таким чином у моїй мові накопичувався той запас слів українською мовою, що з дитинства був відсутній. Зараз, приїзжаючи до батьків, я не можу перейти розмовляти на місцевий лад. Хоча, "одіяло" я все таки кажу у спілкуванні з мамою, але "морожене" стало "морозивом".

З цього приводу у мене був цікавий випадок.
Про це буде пізніше.

Ірина Сухенко.