2022-07-26 13:41:35
Перейти на україньску за 4 кроки.
Просто - як підірвати нафтобазу в Донецьку, коли ти - Хаймарс.
Зараз я розповім вам страшне. Про чєлюсті.
Як російськомовну чєлюсть перетворити на щелепу.
Всім відомо, що я народилася з чєлюстью. Ще років 10 тому мене б на блокпості поклали б у позу собака мордой вніз, бо моя паляниця-полуниця була кострубата та нікчемна, як нинішня донецька поезія.
Але ж зараз все не так. Осьо вам моя інструкція.
Крок 1. Почніть з того, що для вас найпростіше. Мені було простіше писати, вам, можливо, простіше говорити.
Крок 2. Робіть це так, як летить руська ракета, - куди попало, бозна як, цєлілісь в воєнну базу, влучили в роддом. Є помилки - чорт із ними. Жодна нормальна людина не скаже вам кривого слова. А ненормальна людина вам нащо?
Крок 3. Коли робите помилки, є 3 варіанти. Наприклад, ви ляпнули, що світлофор - красний.
1. І помітили це. Виправте відразу вголос (так легше запам’ятаєте).
2. І не знаєте слова червоний. Підіть, загугліть, ви ж не в динири, у вас гугл є. Прочитайте, запам’ятайте.
3. І помітили це через 3 години. Не треба весь день рвати з дупи волосся, депіляція працює інакше. Завтра скажете правильно. НІХТО НЕ ПОМІТИВ. НІХТО НЕ СМІЯВСЯ.
Крок 4. Може бути в двох варіантах - залежить від вашого комфорта.
1. Якщо ви прям дуже переживаєте, що верзете дичину, і весь світ буде тицяти пальцями, розмовляйте спочатку тільки з людьми, які вас люблять та будуть терпляче це вислуховувати.
2. Якщо ви соромитеся перед друзями/ рідними, то навпаки, йдіть верзти дичину в тролейбус, кав’ярню, магазин. Вам там скажуть “боже, яка у вас гарна українська”, і ви… могли б зашарітися, але ні, бо це асоціативно пов’язане з Шарієм, тому не треба.
Мені дуже допомогло:
1. В кожному новому для мене місці, з кожною новою людиною починати стосунки з чистого аркуша - українською.
2. Домовитися в родині, що ми спілкуємося українською. До речі, українська допомагає не сваритися - нею просто неможливо ненавидіти (можливо саме тому моя русофобія все ще недостатня).
3. Наявність дітей. Дитина вам каже: МАМА!! УКРАЇНСЬКОЮ, БУДЬ ЛАСКА! Діти - це найкраща українізація.
Найбільші складнощі для мене:
Розмовляти українською з важливими для мене людьми, з якими я все життя до цього спілкувалася російською. Мені чомусь завжди здається, що вони думають, що я видєлуюсь. Може щось порадите?
Чи мені добре?
1. Мені здається, я стала більш… заможна. Серйозно. Наче мішок золота хтось дав. Не знаю, чому так.
2. Я більше не відчуваю себе бидлом, навіть коли сварюся (а це часто).
3. Я відчуваю це наче як друге дихання. Я не знала, що вмію дихати аж на таку глибину. Коли мені кажуть, що не можуть перейти на українську, бо їхня лічность звучіт па-рускі, я завжди думаю, що ж там за лічность така дрібна? Це ж як раз ознака справжної особистості - розширятися. Бо це тебе робить ще більш прекрасним. Це тебе збагачує. А кому не потрібен мішок золота?
#мояісторія
734 viewsedited 10:41
A
