Олена Зеленська | Olena Zelenska

Польща не лише підтримує фізичний та ментальний добробут мільйонів наших людей, що змушені були тимчасово оселитися у ній через війну. Польща навчає і наших лікарів — аби ті відновлювали українців удома. 

Перші 60 українських психологів, психіатрів і реабілітологів повертаються з тижневого навчання у Варшаві в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Цей інтенсив є частиною програми підготовки українських фахівців, про яку ми домовилися з моєю колегою Першою леді Республіки Польща Агатою Корнґаузер-Дудою, яка особисто навідалася до наших медиків та привітала їх із завершенням практикуму.

Для українських лікарів участь у проєкті є безкоштовною – усі витрати взяла на себе польська сторона. Усього ж навчання у військово-медичному інституті у Варшаві (Military Institute of Medicine – National Research Institute in Warsaw) проходять дві групи по 50 осіб:

тренінг для українських психологів (або психіатрів або сімейних лікарів, які мають відповідні базові навички) з діагностики та терапії розладів, пов’язаних зі стресом через війну;

навчання лікарів, фізіотерапевтів, медичних сестер, фельдшерів з реабілітації поранених.

Щиро вдячна пані Агаті Корнґаузер-Дуді за особисте залучення у цей проект та турботу, з якою вона пікілується і про наших медиків, і про всіх українців, з якими зустрічається. Ця співпраця нині дуже нагальна — адже ми бачимо, як повномасштабного війна не стишує обертів, як щодня, з кожним обстрілом зростає кількість українців, яким потрібно відновлення. Упевнена: отримані медиками знання та навички у цьому допоможуть.

Зараз тут — порожня земельна ділянка. Та вже зовсім скоро м‘яч залітатиме за паркан до сусідів, мама вечорами гукатиме дітей в дім, висадять перші квіти і вперше накриють на стіл.

Це ділянка, на якій збудуємо оселю для родини Дрильчуків із вісьмома дітьми, які через російську агресію втратили дім у Куп‘янському районі на Харківщині. Цей будинок буде одним із перших у масштабному проєкті Olena Zelenska Foundation «Адреса дитинства», в якому Фундація разом із міжнародними інвесторами та державою відбудовуватиме для дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) житло, яке у них забрала повномасштабна війна.

Оглянула ділянку та план будівництва під час свого візиту на Харківщину. Її розмір 0,15 га, це поруч із обласним центром, де є вся потрібна інфраструктура. Площа будинку складе 285,5 м2. Він буде повністю вмебльованим, інклюзивним, із незалежною енергосистемою та укриттям.

Вдячна Об’єднаним Арабським Еміратам за підтримку проєкту. Їх благодійний внесок, про який вдалося домовитися під час мого нещодавнього візиту до ОАЕ, піде на будівництво цього дому та ще дев‘яти подібних осель для великих родин по всій Україні.

Фундація продовжує залучати меценатів, наразі тривають перемовини щодо будівництва із Австралією, Словенією та Фінляндією, готовність збудувати два будинки підтвердила Естонія.

Кілька днів тому вся країна стежила за пошуками дворічної Віолетти Мужичук, яка заблукала в лісі на Харківщині. Те, як її шукали – чотири доби! – і як вчасно знайшли, живою та неушкодженою, дуже багато говорить і про Харківщину, і про її людей, які, живучі на передовій спротиву, рятують одне одного щодня, і не лише від загроз війни.

Учора в межах спеціального круглого столу поговорили в Харкові про ще одну форму допомоги дітям у регіоні: про стан упровадження сімейних форм виховання в Харківській області.

Усією країною переходимо зараз саме до сімейних форм виховання, щоб кожна дитина зростала з батьками, а не в сиротинці. Наш постійний партнер та експерт у цьому процесі – ЮНІСЕФ @unicef_ukraine.

Думаю, Харківщина й тут збереже лідерство, ініціативу та небайдужість. Чужих дітей не буває в мирний час – тим більше немає чужих дітей під час війни

12 тисяч російських обстрілів пережила за час повномасштабної війни Харківщина. У середньому по 25 на добу. Це те, що розслідує нині обласна прокуратура.

Із психологічними наслідками війни тим часом працює Харківський регіональний центр психологічної допомоги. Відвідуючи його, дізналася, як просувається створення регіональної служби психологічної підтримки.

У її межах діє навіть мобільна допомога. Із початку року фахівці центру 88 разів виїздили до жителів обласних громад – тих, хто побував в окупації, чиї родичі в полоні, хто відновлює своє життя після травм війни.

Наступна мета – створення районних центрів психологічної допомоги та психологічних консультацій у кожній громаді.

Це і є втілення Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яку запроваджуємо в країні, щоб допомога була якнайближче та навіть прийшла сама до тих, хто ніколи не зважиться на візит до психолога першим, але дуже його потребує.

Мультимедіакімната для записів відеоуроків і подкастів – справжня мрія сучасних «мультимедійних» дітей. Ця унікальна й водночас доступна всім опція є в Харківському регіональному центрі психологічної допомоги дітям, де діє Дитячий мультифункціональний центр «Спільно» від ЮНІСЕФ @unicef_ukraine. Тут створено всі умови для школярів, які змушені навчатися онлайн, але не мають для цього необхідних засобів.

Для батьків, бабусь і дідусів, що супроводжують дітей, передбачено коворкінг – комфортну й цікаву зону очікування, що дає змогу повчитися, подивитися та почитати корисне самим. А ще тут розважає та надихає один із фірмових ігрових і розвивальних майданчиків ЮНІСЕФ «Спільно», які відкриваються нині по всій країні.

Водночас важливий фокус центру – психологічна підтримка. Він допомагає дітям і дорослим подолати стреси війни, розібратися в стосунках і відчуттях, зрозуміти себе й інших.

Відвідавши дитячий центр під час візиту на Харківщину, іще раз впевнилася: майбутнє саме за комплексністю. Навчання, відпочинок і допомога разом працюють краще.

Українські вишиванки на вулицях Сеула. Дбайливо привезені з дому, спеціально передані близькими, замовлені у місцевих майстрів, старовинні, з історією, і сучасні, які свою історію лише починають.

Сьогодні бачу це на власні очі – бо зустрічаюся з українською діаспорою у Республіці Корея. Тут понад дві тисячі наших співгромадян, але ця невелика громада – потужна рушійна сила мітингів, заходів і просвітницької роботи на підтримку України.

Водночас уявляю інші країни і міста світу зараз. Сьогодні вони більш кольорові і яскраві завдяки нашому Дню вишиванки, який тепер набув всесвітнього масштабу.

У чому ж її «код», про який так часто кажемо? Можливо, в тому, що кожна є неповторною – як і кожна людина. І водночас – поєднує з поколіннями, співвітчизниками, однодумцями, країною, домом. Машина часу і простору, втілена в одязі.

Щось, завдяки чому ми пам’ятаємо: кожен і кожна з нас – унікальні й важливі. Як візерунок на полотні. А разом ми велика сила і взаємодопомога – у будь-яких випробуваннях, і перемога – над будь-яким нападником.

Симфонічний концерт у бомбосховищі. Академічний оркестр Чернівецької філармонії ім. Д. Гнатюка одним із перших втілив цю ідею ще в перші дні повномасштабного вторгнення, бо переконаний: наша музика – наша підтримка в тяжкі часи.

Хоч і в меншому складі (багато музикантів приєдналися до лав ЗСУ), оркестр постійно бере участь у благодійних заходах на підтримку України разом із колегами з Харкова, Чернігова, Луганська, Херсона.
Програма колективу містить твори передусім вітчизняних композиторів: Бориса Лятошинського, Євгена Станковича, Мар’яна Кузана, Льва Колодуба, Максима Березовського, Миколи Колесси, Мирослава Скорика. І це принципова позиція – знайомити світ саме з українською музикою.

Тепер у живому виконанні вона прозвучала в Республіці Корея. Сьогодні концерт Академічного оркестру Чернівецької філармонії ім. Д. Гнатюка слухали очільники держави й інші учасники міжнародної конференції «Азійське лідерство»: колишній Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, колишній Прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Бенет, колишній Прем’єр-міністр Австралії Джон Говард та американський політик Марк Пітер Бегич.

Через музику й культуру ми, люди, краще чуємо та розуміємо одне одного. Тож українська музика звучить, щоб чули та розуміли Україну.