Поза вчора, я отримав ще одне сумне повідомленя.
Під час штурму одного з населених пунктів, загинув мій близький друг! З яким ми разом були багато років в одному колективі.
Діма, також в мирні часи був тренером, подавав завжди яскравий приклад, тренував дуже велику кількість людей та діток! Мав чудову дружину, та 2х малих дітей! Але з початком повномасштабної війні, в той же день став на захист держави, на захист народу! Нажаль війна забирає кращих, забирає цвіт нації… забирає тих, хто після перемоги прикладали б усі свої сили, щоб змінити остаточно Україну на одну із могутніх країн. Нажаль…..
Вічна пам’ять тобі брате!!!
Тяж, в строю.
