Дебют Шевченка в Дженоа не лише змусив окремих людей в Украї | Думки Диванного Експерта
Дебют Шевченка в Дженоа не лише змусив окремих людей в Україні почати знову дивитися Серію А, а й, здається, встановив рекорд відвідуваності домашніх матчів Грифонів у цьому сезоні.
Конкретних цифр після гри досі не вдалося знайти, але новини, які були перед поєдинком, та картинка у трансляції стверджують одне: на Луїджі Ферраріс були присутніми близько 14 тисяч глядачів. І це, насправді, непоганий показник.
Факт із Вікіпедії про те, що даний стадіон вміщує всі 36 тисяч, може ввести в оману. Значна частина місць сторони арени, на якій розташована головна трансляційна камера, давно не використовується за призначенням.
Одна з причин: саме на цьому боці споруди розташовано сектор для фанів гостьової команди, який із міркувань безпеки відгороджують своєрідним бустером, відбираючи таким чином зайві крісла від можливої місткості.
Назагал, в Італії рідко, навіть до пандемії, можна було побачити повноцінний (коли нема жодного вільного місця) аншлаг на футбольному матчі (хіба що на Спонсор-Стедіумі у Турині). Старість і, як наслідок, незручність стадіонів тут відіграють вирішальну роль.
На ґенуезькому Луїджі Ферраріс (або ж Марассі) до початку коронавірусу середня відвідуваність ігор Дженоа складала близько 20 тисяч осіб. Щось схоже на 30-ку зазвичай могло зібратися лише на дербі проти Сампдорії чи коли приїжджав Ювентус.
Нині на півострові дозволено заповнювати стадіони на 75% від місткості, тому 14 тисяч (чи щось біля того) на матчі Дженоа – Рома є відмінним результатом. Досі в цьому сезоні рекордом для Грифонів були 13,5 тисяч на грі проти Верони, а решта домашніх зустрічей не збирали більше 10 тисяч.
Схожа історія і з іншими командами Серії А. Клуби не заповнювали 50%, які були дозволені на старті чемпіонату, і 75%, які дозволені зараз. Лише Рома та Інтер так-сяк із цим справляються, але з натяжкою.
Деякі італійські сайти назвали відвідуваність матчу Дженоа – Рома ефектом Шевченка. Фани дійсно сповнилися ентузіазму. Тепер залишилася дрібниця: зберегти суттєві шанси на «свою Лігу чемпіонів» до кінця календарного року.
