Подивився Дженоа. І не тому, що хотів, а тому, що Сіті дуже | Думки Диванного Експерта
Подивився Дженоа. І не тому, що хотів, а тому, що Сіті дуже швидко забив три Лідсу. Футбол дивитись кортіло, але не той, де без інтриги. Краще вже бозна-який футбол, але з інтригою.
Насправді, дивитись Дженоа все ж хотілося відразу, але вмить розхотілося, щойно побачивши заповненість трибун та прізвища деяких гравців, що вийшли у старті команд. Важко з цікавістю спостерігати за тим, що нецікаво самим учасникам.
Глибокий півторахвилинний аналіз складів на Флешскорі дав ясно зрозуміти, що Шевченко та Колантуоно застосували помірну ротацію.
Дженоа востаннє вигравала у вересні, Салернітана – в жовтні. Досить страшне речення, враховуючи, що нині вже грудень.
Одні не могли, а інші теж не могли. Хоч і хотіли, начебто, обидвоє. Сьогодні знову ніхто не повинен був виграти, але формат Кубка не залишав шансів.
Хоч здається, що цей матч посеред тижня нікому зараз не був потрібен, він був потрібен і Дженоа, і Салернітані, аби відчути впевненість.
Цю впевненість Дженоа, мабуть, отримала, але ось такий факт: вона пізніше гратиме зайвий матч проти Мілана в 1/8, поки конкурент у боротьбі за виживання Салернітана відпочиватиме.
Найкрасномовніша характеристика матчу – робота Віктора Вацка під час репортажу. Вацко є майстром правильного й ненаграного нагнітання та додавання нерву до майже будь-якого поєдинку (роки коментування збірної даються взнаки). Втім, сьогодні до 76-ї хвилини не виходило навіть у нього.
Несіть сюди вже той ваш січень.
