Дженоа не зіграла ні добре, ні погано – вона нарешті зіграла | Думки Диванного Експерта
Дженоа не зіграла ні добре, ні погано – вона нарешті зіграла (особливо в першому таймі), як нормальна команда, що бачить футбольний м'яч не вперше та не боїться його. Тобто ґенуезці відповідали елементарним заводським налаштуванням команди, яка бере участь у топчемпіонаті.
Шевченко їхав на кубковий поєдинок, немов на слухання суду в очевидній справі, коли вирок – лише формальність. Його присутність на лавці підтвердилася тільки в останній момент (історія з ковідом). Шева їхав на страту, дозвіл на яку мав підписати старий друг, але натомість отримав шанс отримати другий шанс, що напередодні здавалося неймовірним.
Казали, що матч проти Мілана ніяк не зможе вплинути на рішення керівництва щодо Шевченка, проте така гра та результат (нічия за 90 хв проти одного з лідерів) не можуть минути безслідно. А, проте, можуть і минути.
Новини про переговори із різними баллардініподібними (Лаббадія) та нормальними (Дардаї) тренерами та про 20 мільйонів відступних для тренерського штабу вже встигли створити відповідний фон.
До того ж всі були впевненими, що міряти гру Дженоа за поєдинком на Сан-Сіро – безглуздо, адже публіка цього стадіону не є «цільовою аудиторією» і таке інше. Втім, команда вже встигла погастролювати стільки, що різниці особливо й не було видно що проти Юве, що проти Спеції. Авжеж, попри все, шанси на звільнення досі складають десь 70%.
Таких, як я, Шевченко в юності, кажуть, називав бандерівцями. Не те щоб це могло якось образити, але в розумінні тих, хто так когось називає, повинно. Якщо Шева залишиться, хтось і далі продовжуватиме слідкувати за Дженоа із симпатією та зацікавленням, а хтось – просто із зацікавленням.
