Колись я читав журнал «Футбол». У ті часи я був школярем і щ | Думки Диванного Експерта
Колись я читав журнал «Футбол». У ті часи я був школярем і ще навіть не мав інтернету. Це видання було чимось неймовірним. Воно було моїм провідником у світ єврофутболу, мов відкриваючи мені вікно туди.
Артем Франков тоді був головним редактором журналу і, мабуть, моїм улюбленим автором.
Пройшло чимало часу. Я вже дуже давно не читаю журнал «Футбол». Артем Франков досі є його головним редактором, але більше не є моїм улюбленим автором.
Артем Франков тепер пробиває дно за дном.
Ось його минулотижнева цитата (мову оригіналу збережено):
«Во время матча с "Брюгге" внезапно обьявились зрители, как известно, чем и воспользовались фанаты. Они вывесили два плаката: один англоязычный, другой – просто-напросто оскорбительный.
Для меня есть большие вопросы по поводу того, что хотят сказать и кому хотят сказать люди, которые вывешивают англоязычные плакаты. Условно говоря, не "Луческу, геть!", а "Lucescu go away"
То есть почему "go away"? В какой стране такой мы живем – для меня непонятно
Это значит, что ребята работают на западную аудиторию, а не на нашу. Отнюдь».
ЦЕЙ ДОПИС БУЛО ВПЕРШЕ ОПУБЛІКОВАНО 5 БЕРЕЗНЯ 2021 РОКУ. Журнал Футбол закрився лише зараз, але реквієм за ним я заспівав набагато раніше.
До речі, одна цікава людина, яку звуть Михайлом, а прізвище у нього – Співаковський, нещодавно дуже щиро дивувалася у своїй передачі, мовляв, що не так із Артемом Франковим...
@FootballDyvan
