2022-07-26 14:05:34
Багато справ вирішені самою війною та державою в результаті.
Хоча дійсно залишилося дві проблеми, неекономічного характеру.
Перша - це проблема російської церкви. Зазначу, що всі ці заяви місцевих рад різних рівнів, вони звичайно гамірно і «намірно» добрі, але юридично вони нічого не дають. Всі ті заборонені церкви, паства, як були під кураторством росії, так і залишаються. На мою думку, тут є два виходи.
Визнати їх незаконними ворожими організаціями і заборонити, як зробили з проросійськими партіями. Але таким шляхом, як бачу влада наразі не готова йти. Хоча є, це питання часу.
Як там «ніхто не зупинить ідею…»
А є варіант набагато кращий, але він вимагає праці - заходити знизу в ці громади й вимагати голосування та переходу під українську церковну юрисдикцію. Потрібно витягати тих ФСБшників та КДБістів, які будуть опиратися до кінця й розповідати про них людям. «Виволаківать» гнид на сонце. Потім до цюпи.
До прикладу у нас є російська церква на вулиці Короленка, сподіваюсь скоро це буде вулиця Тараса Бобанича “Хаммера”. Там взагалі сидять кадрові офіцери російських спецслужб й вони добровільно ні на що не підуть. Треба йти самим туди, заходити в громаду, спілкуватись з людьми, переконувати. Туди ж, до речі, цигани Львова всі ходять)
Але будемо відверті, така робота повинна проходити за підтримки відповідних служб, які стоять на захисті безпеки України. Це мають бути пропрацьовані й організовані акції. Але у нас, коли щось торкається таких важких питань, всі дуже хочуть діяти чітко по закону і без власної ініціативи.
Це стосується і непокараності таких некорисних ідійотів, як Остап Стахів чи Павло Хомів. Чого чекаєм? Херсонського гауляйтера Стрємоусова апять в гості?
У розмовах з представниками спецслужб, я питав, де були б ці названі людиська, якщо б план Хуйла вдався. Це стосується і редакторки відомого тобі сайту-помийки… Вони б були у адміністрації окупантів.
Всі все розуміють. А віз їде помалу. Але він їде.
Зараз коли кращі з кращих воюють на фронті, а в місті залишилися менш ініціативні люди, менш дієві, тим п’ята колона й користається. Тому є пробуксовки.
Друга проблема - мовна. І вона ще важча. Будемо чесними, нас всіх нормальних дуже дратує у Львові російська мова. Хоча останні років 10-12 вона й стала дуже популярною в центрі міста, на площі Ринок. Але зараз зараза перейшла і в спальні райони і села. Що робити? Бити - точно ні. Не відповідати, не розуміти російської, просити повторити українською, ввічливо пояснювати й просити перейти на українську - так це вихід. Але це потребує часу та нервів. Які, як струна.
Адже найбільше людей дратують російськомовні “біженки” з великими качиними губами й “біженці” на порше. Вони реально більше впадають у вічі, і ми деколи забуваємо, що поруч є ті, хто залишився без дому, без грошей й не має за що дитині їсти купити. Для мене в першу чергу, це нещасні люди.
Але і їм треба користатися моментом і вчити мови, умови для того всі є. Від державних спецкурсів до банального людського оточення. Біженців не треба селити в гето. Як це зараз планують і роблять помалу. Ми отримаєм біду в майбутньому. Треба розмивати середовище ВПО. Хай шубовснуть у наше галицьке море.
Тобто в будь-якому випадку розв'язання цих проблем просто зводиться до активної роботи з людьми. Це саме те, що у нас ніхто і ніколи не робив системно раніше. Майже.
Тут, ще питання: хто це має робити? А всі ми разом маємо це робити. Це теж частина боротьби за Україну. У тилу не залишається інакших методів, як всім разом допомагати і спілкуватися. Говорити і чути. Чути і говорити. Брати на роботу і вчити цей персонал мови і наших традицій.
Беремо приклад з поляків. (Не)толерантності. Хочеш працювати - вчи мову. Не хочеш українську - єхай вчи німецьку. Не навчився в щасті, навчить біда. І знову буде щастя.
Коли гряне Перемога, то будуть великі логістичні і економічні зміни. Буде велика міграція людей. Львів трохи стане Києвом, а Тернопіль трохи Львовом. Плюс ми поїдемо відбудовувати Схід. Наше завдання тут - зберегти свою галицьку ідентичність.
126 views11:05
Ф
