Щойно прочитав пост колеги-фрілансерки про те, як зникають пот | Фрілансер UA

Щойно прочитав пост колеги-фрілансерки про те, як зникають потенційні замовники. У мене конкретно з комерційними замовниками такого не було. Ми або домовлялися, або не домовлялися. А от в галузі літератури — бувало.

Наприклад, один видавець із ВВВВ* сам мене знайшов, спитав, що я можу йому запропонувати, я назвав книжку, він сказав, що йому це цікаво, але хотів би зустрітися зі мною особисто, бо такий у нього стиль роботи. Гаразд, ми зустрілися, я презентував книжку, начебто він зацікавився, обговорили (приблизно) фінансові моменти, пан видавець сказав, що ми вже домовилися, бо якщо він сказав "так", то його слово — залізобетон, і скоро пришле угоду.

Угоду він через 3-4 дні прислав, я вніс свої реквізити й одне виправлення — і все, пан видавець замовк.

Спершу я думав написати йому десь через місяць — ну, знаєте, всяке буває, захворів, закрутився, забув, усі ми люди. А потім подумав: якби було треба — не забув би. А якщо не треба — годилося б і повідомити. І не написав.

Книжку згодом видало інше видавництво, дуже гарно її представило, і казали мені інсайдери, що пан видавець кілька разів укусив себе за лікоть. Але куди уже "боржомі", як...

Словом, я до цього ставлюся філософськи: ні — то й ні. Я здебільшого знаходжу видавця, який книжку таки видасть, та й випадки на зразок цього бувають не дуже часто.

*ВВВВ — велике відчуття власної величі