На тлі хвороби і відсутності руху знову попердолило легені. Цілковито очікувано саме по собі, а я так і не відновила легені нормально після запалення (не тому, що це важко, а тому, що я лінива срака, і це не зневага до себе, а констатація). Штош. Слухаю лекції, дую пузирі у водичку. Рікітос в шоці. Ввечері треба буде хоч по хліб сходити, чи що. Бо з понеділка не виходила.
А власне що по відчуттях.
Температура зійшла після десь трьох діб (дві більше 38, далі знижувалась). Біль в горлі майже нанівець зійшов. Лишився нежить і соплі повзуть по задній стінці горла, через що механічний сухий кашель. І сьогодні відчула важкість в грудях при диханні, то мені колись лікарі пообіцяли назавжди буде зі мною, але з різною інтенсивністю.
Тож краплі в носа, що дихати. Таблетки в горло для зниження першіння. Багато рідини. Полоскання носа, щоб на краплях там радісно не почались застійні хуйні. Ну і вправи для легень, прогулянки. Жиємо, хулі.
