Cold open: історія виникнення Історія цього прийому іде з | Хочу бути сценаристкою
Cold open: історія виникнення
Історія цього прийому іде з часів, коли телебачення було в топі, а головними виробниками або замовниками контенту були канали. Вони крутили вдень і вночі реаліті, ток-шоу, серіали, фільми, аби глядачі їх ніколи не перемикали, а заразом дивилися рекламні паузи.
Ці нудні та довгі рекламні паузи ніхто не любив, добре, що були інші канали, на які можна перескочити і глянути, що йде там.
Рекламні паузи створювали проблеми, але досвід радіо підказав цікаве рішення. Найбільше канали втрачали глядачів в перервах між шоу, коли довгі фінальні титри, або початкові титри наступного шоу, чи та сама реклама викликали нудьгу. Радіо-етери практикували таке: вступні слова нової передачі починалися без музики та інших звукових ефектів, що після тривалої музичної паузи викликало увагу слухачів.
Автори на телебаченні пішли далі: по-перше, вони вирізали рекламні паузи між переходом з шоу на шоу; по-друге, посунули опенінг (вступну мелодію) трохи далі, а початок намагалися робити максимально захопливим: чи то починали з інтриги, чи з якоїсь напруженої ситуації, або, якщо це комедія, з влучних жартів.
Активно використовувати cold open в Америці почали у 60-х, але виходить, що й досі він залишається корисним інструментом для авторів. На місце телебачення прийшли стрімінгові платформи, які як між собою, так і в середині себе змагаються за увагу глядача.
І чим швидше ти зануриш людину в сюжет, тим більше шансів, що вона буде бінджвотчіти (запійно перегляди шоу) на твоїй платформі.
