2022-07-21 10:26:32
Розуміючи українську мову, Олена спілкується зручною для неї російською. Сокурсники, які між собою говорили українською, в розмові з Оленою переходять на російську. Це не подобалось амбітній панянці, але вона мовчала, бо говорити українською їй було важко.
Одного разу на вечірці її познайомили з молодим студентом Михайлом Телігою. Михайло представився українською: «Студент лісового відділу, старшина української армії». І тут Олена задала питання, яке до наших днів задають тим, хто говорить українською: - «Вы галичанин?» І почула спокійну і тверду відповідь: - «Ні, ні я Кубанець!» Після цього випадку Олена Шовгенова більше ніколи не розмовляла російською. Незабаром Олена та Михайло одружились.
В грудні 1934 року О.Теліга з чоловіком переїздять до Кракова, де Олена зустрічає свого знайомого, відомого діяча української еміграції Олега Ольжича та вступає в Організацію українських націоналістів (фракцію Мельника). Вибух другої світової війни застав О.Телігу у Варшаві, де вона пережила бомбардування польської столиці, часи голоду і злиднів.
В 1941 року Олена з чоловіком нелегально пересікають кордон і приїздять до окупованого фашистами Києва. Повернувшись з чужини до рідного краю Олена болячи відчула жахи фашистської окупації. У Києві вони організують Союз українських письменників та видають щотижневик «Литаври» в якому, не лякаючись погроз німецьких можновладців, в статті «Нарозстіж вікна» та в інших статтях ширила ідеї українського націоналізму.
9 лютого 1942 року фашисти арештовують Олену, її чоловіка та інших, а 21 лютого 1942 року в Бабиному Яру – розстрілюють.
21 лютого 1992 року на місті розстрілу Олени Теліги та інших розстріляних членів ОУН встановлено пам’ятний хрест.
ч.2
Підписатись
41 views07:26
С
