2022-08-28 20:00:37
Мій тато у тифозному бараці
читав Старий Завіт.
А поруч труп
лежав. Іще вчорашній.
Наче зруб,
зіяв барак. Не винесли і вранці,
і тато книгу між собою й ним
поклав. Заплющив очі і розплющив.
Бо вимовить не міг. А зір подужчав.
Здіймавсь барак, мов полонинський дим.
Ще мертво спали і живі. Тому
почув мій тато кроки.
Руку потай
поклав на книгу.
І побачив постать
в бараці — наближалась у диму,
нагадуючи здалеку Чугайстра:
звисала вовна з нього, борода,
як вовна, сива, лісова хода,
а поглядом барак, мов дебрю, — наскрізь.
Перехрестився тато —
той не зник.
Василь Герасим‘юк, «Старий Завіт»
#поезія_gg
1.5K viewsedited 17:00