Гендер в деталях

2021-11-27 17:32:35 Терор штучним голодом в СРСР супроводжувався тотальною дезінформацією, маніпуляціями та замовчуванням із боку Москви. У той час як на території Української СРР від голоду гинули мільйони людей, для радянської пропаганди ніякого голоду не існувало в принципі. Інформацію про нього сумлінно приховували, а тих, хто намагався поширювати дані про Голодомор, репресували.

До Дня пам'яті жертв Голодомору ми вирішили зібрати показові приклади замовчування, маніпуляцій та дезінформації на тему Голодомору як від СРСР, так і від Росії, політики якої вважають свою країну правонаступницею Союзу. Про все це читайте у спецпроєкті VoxCheck «Тиранія голоду. До комунізму по драбині із кісток».

Деякі архівні фото Голодомору зі статті містять чутливий контент. Відкрити / Коментувати

2021-11-27 13:00:02 В рубриці #лінки_вихідного_дня пропонуємо вам прочитати ще три тексти Марини Шевцової про фемінізм у Скандинавських країнах:

Фінляндія: жіноча парламентська коаліція і Міжнародна премія за гендерну рівність
Норвегія: залучаючи чоловіків у «жіночі» професії
Скандинавська «скляна стеля» і скандинавський парадокс

Пишіть в коментарях, чи бували ви в якійсь з цих країн чи, можливо, мрієте десь побувати? Відкрити / Коментувати

2021-11-26 13:00:06 ​​ДЕПІЛЯЦІЯ — ВІСК НА ВІВТАРІ ПАТРІАРХАТУ

— Я пишу колонку про фемінізм, — брови мого співрозмовника повільно повзуть догори, а очі круглішають. Це наше перше побачення. Зазвичай реакція на фемінізм — це такий собі ПЛР-тест на адекватність для українських чоловіків. Мій новий знайомий широко всміхнувся і сказав:

— Б’юся об заклад, у тебе є текст про феміністок і неголені ноги!

Це був грім серед ясного неба. Голос провидіння. Інсайт. Aha-moment. Одкровення. Питання лезом по щиколотці. Волосся дибки!

— Ееее... немає.

Чим ми тут із вами займаємося, подруги? Я понад рік пишу колонку про фемінізм для «Гендеру в деталях», і в ній не було жодного тексту про неголені ноги.

«А ти точно феміністка?» — карикатурно-театральним тоном спитав мій внутрішній голос і перейшов у внутрішній сміх. Його могло заглушити тільки дзижчання депілятора в кахляній акустиці ванни.

— Ти справді не писала жодного матеріалу про гоління ніг? — перепитав мій супутник, і в його очах я помітила вогник розчарування. — Це називається glam fem — гламурний фемінізм? — уточнив він.

— Ні, представниці гламурного фемінізму волосся на ногах фарбують у рожевий і посипають стразами.

— Серйозно?

— Ні.

Отож цей день настав. Я вирішила нарешті написати текст про феміністок і волосся на ногах. Серед моїх подруг багато феміністок. Ні, радше не так. Усі мої подруги — феміністки. Перш ніж узятися до колонки, я спитала кожну з них, що там із волоссям на їхніх ногах. Відповіді були такі.

— Голю.

— Не голю.

— Голю тільки ліву.

— Залежить від погоди (настрою, планів).

— Голю, але іноді забуваю.

Мої подруги-феміністки занадто різношерсті. Жодної солідарности й ідеологічної споріднености. Навіть цей текст пише жінка, яка щомісяця волає в агонії на сеансі депіляції. «Це несправжня феміністка! Депіляція — це віск на вівтарі патріархату! Серед нас самозванка», — кричить мій внутрішній голос. І знову переходить у внутрішній сміх.

Цілі покоління жінок голять ноги, бо це безальтернативна модель сексуальної привабливости в суспільстві. Весь візуальний продукт за участи жінок транслює жіночу шкіру, гідну маківки Гордона — жодної зрадливої волосинки. Навіть якщо героїня фільму опиняється на безлюдному острові чи в космічній експедиції, її ноги гладенькі. І байдуже, що навколо монстри і нема навіть питної води.

Волосся на тілі вважається негігієнічним і бридким. Ой, пробачте. Волосся на ЖІНОЧОМУ тілі вважається негігієнічним і бридким. На чоловічому це ознака маскулінности. Звісно, ви можете сказати, що й чоловіки видаляють небажане волосся. Та спробуйте посперечатися, що 90 % (якщо не більше) клієнток салонів депіляції — це не клієнти.

Я феміністка, яка вважає депіляцію нав’язаним атрибутом жіночности, що її плекає патріархат. Чому я сама гладенька, як канадський сфінкс (ось що буває, коли зарано використаєш метафору з Гордоном)? Відповідь недосконала, як і мій фемінізм. Я не андроїд і не супергероїня феміністичного коміксу. Хоча зачекайте, з коміксом я погарячкувала. Я — жива людина, у якої є свої комплекси, шкідливі звички, упередження і нарощені вії. Я голю ноги, бо мені важче почуватися красивою і сексуальною без депіляції.

П’ять років тому ми з колишнім подорожували Європою, зупиняючись у заміських кемпінгах. Після двох тижнів подорожі, десь під Люксембургом, ми снідали біля намету. Він провів рукою по моїй нозі і сказав:

— Оу, в тебе тут росте волосся.

— Як і в тебе, — засміялась я.

— Це не дуже сексуально, але я розумію, ми ж у поході.

У найближчому супермаркеті я купила бритву. У найближчому кемпінгу я пішла в душ і позбулася свого «несексуального» волосся.

Мине п’ять років, і я зрозумію: якщо в чоловіка така непевна ерекція, що кілька волосин на нозі можуть її зруйнувати, то це величезна проблема. Але не моя. І я точно не мала почуватися неповноцінною на тому люксембурзькому кемпінгу.

Я роблю депіляцію незалежно від того...
ПРОДОВЖЕННЯ на сайті Гендер в деталях

Текст — Емма Антонюк
Ілюстрація — Олександр Грехов Відкрити / Коментувати

2021-11-25 18:00:42 Кого оберігає берегиня, або матріархат як чоловічий винахід

Авторка: Оксана Кісь

Матріархат – це така форма суспільного устрою, при якому влада належить жінкам, успадкування та облік спорідненості здійснюються по жіночій лінії; у вужчому розумінні – тип сімейних відносин, де головою сім’ї є мати.

Серед українських народознавців того часу прихильником теорії матріархату став Володимир Охримович (1891). Розкриваючи виняткову роль жінок у весільній обрядовості, аналізуючи особливості українського звичаєвого права, фольклорні мотиви і численні етнографічні матеріали, учений дійшов висновку про існування в історичному минулому українців доби панування жіноцтва.

Спробуймо проаналізувати, в який спосіб вживає матріархатний міф сучасне українське суспільство. Треба зазначити, що для українців матріархат – не абстрактне поняття, його національним втіленням є образ Берегині.

Берегинями наші предки називали небезпечних духів води, що, згідно вірувань, мали жіночу подобу та населяли береги річок. Демонічність цього образу підкреслюють згадки про берегинь поруч з упирями: і тих, і інших умилостивлювали жертвопринесеннями.

В сучасній україністиці спостерігаємо парадоксальне явище: з одного боку формальне визнання та повсюдне наголошення особливої ролі та місця жінки в культурі, суспільстві та історії України, оспівування українських «мадон» різного гатунку та чи не тотальне поклоніння Матері та Материнству; з іншого — цілковита відсутність грунтовних досліджень гендерних аспектів традиційної української культури. Нам доведеться визнати, що ми практично нічого не знаємо про повсякденне життя простих українських жінок в нашому історичному минулому, окрім того, що „загальновідомо”! Жінка в українців вважається темою сакральною, відтак — табуйованою.

Чи прижилась берегиня у суспільстві? Про всіх жінок сказати важко, а от про одну конкретну показову жінку можна і треба. Йдеться про лідерку партії „Батьківщина” Юлію Тимошенко. Спочатку, щоб закріпитись у великій політиці, Тимошенко за допомогою ділових костюмів доводила, що вона справжня бізнес-леді і серйозний гравець на цьому політичному полі. Проте наприкінці 1990-х її образі проступили риси Мавки – доволі відкритий одяг світлих барв, незмінна усмішка, природне довге розпущене волосся. На під час передвиборчої кампанії 2002 вона змінюється до невпізнання за допомогою накладної коси. Ця традиційна зачіска заміжньої жінки-молодиці вкупі з суворими темними закритими костюмами вмить перетворює її на Берегиню – рішучого і суворого, але водночас мудрого, досвіченого, турботливого і справедивого Матріарха.

Жіночі стратегії у політиці – річ не нова, але Юлія Тимошенко демонструє їх у класичному виконанні. Однак сама вона аж ніяк не вважає себе представницею жіночих інтересів у політиці. Якраз навпаки: при кожній нагоді вона заперечує будь-який зв’язок з жіночим рухом чи з фемінізмом.

Одною з найбільш згубних, деструктивних ідей, яку впродовж століть навіювано українці – це ідея жертовності. Водночас така позиція фактично дає моральні підстави для витісненню жінок з політичної та економічної сфер, заохочуючи жінок повертатись у дім та сім’ю, де вони такі важливі, де начеб-то тільки й можна жінці себе реалізувати. Як цілком слушно зазначила Мар’яна Рубчак, “більшість українок ще не усвідомила, що їхня ідентичність реконструюється в рамках чоловічих моделей влади задля того, аби посилити привілейовану чоловічу систему вартостей. Їхнє широке прийняття підлеглих ролей… засвідчує дієвість подібної соціалізації”.

Стереотипи процвітають там, де нема знань. Лише пізнавши справжній історичний досвід українського жіноцтва, ми зрозумією, що ніколи життя жінки в Україні не було ідеальним. Уся попередня історія України – це історія чоловіча (писана чоловіками про чоловіків і для чоловіків), і матріархатний міф. Жіночої історії ми не знаємо, але пізнати її часто жорстоку, болючу, неприємну правду просто необхідно. Відкрити / Коментувати

2021-11-24 17:00:28 ​​​​А як вам така дзеркальна думка?

#ВАУ - це журнал про те, як би виглядав світ, якби сексизм був спрямований на чоловіків. Повністю його можна подивитися на нашому сайті за посиланням.

#фем_мем Відкрити / Коментувати

2021-11-23 18:00:48 ​​Історія і секс

Авторка: Марія Тетерюк

• АНТИЧНІСТЬ

В античній системі сексуальних знань і норм не існувало ідеї «сексуальної орієнтації», пов’язаної з гендером сексуального партнера. Вважалося, що у здорової людини сексуальний потяг викликають молодість і привабливість. Гомосексуальні чи гетеросексуальні вподобання не давали підстав думати, ніби ця людина не може бажати чи не здатна займатися сексом з людьми іншого гендеру.

Натомість категоризація сексуальної поведінки і сексуальних ролей в античному світі відбувалася відповідно до двох ролей у сексуальному акті — проникання і приймання. Проникальна роль відводилася дорослим чоловікам, рецептивна — жінкам, іноземцям і рабам. Між цими ролями була чітка ієрархія, яка в нормі ніколи не мала порушуватися.

Сексуальний статус юнака дещо відрізнявся в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. У Греції еротичні стосунки із старшими чоловіками були важливою частиною виховання і соціалізації юнаків, особливо серед суспільної еліти. У Римі рецептивна сексуальна роль уважалася непристойною для всіх громадян чоловічої статі.

• СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У системі середньовічних сексуальних знань і норм про сексуальність у центрі опинилися дві пари категорій, пов’язані з християнством, — сексуальне утримання / сексуальна активність та репродуктивний / нерепродуктивний секс.

Свідоме і цілеспрямоване утримання від сексу було моральним ідеалом для всього християнського середньовічного суспільства. Цнотливість розглядалася не як тимчасовий, а як постійний стан зосередженості на духовних питаннях, що дозволяє наблизитися до божественного. Незайманість дозволяла жінкам вийти за обмеження, приписані їхньому гендеру, і наблизитися до чоловіків. Чоловіча цнота асоціювалася не з фізичною незайманістю, а із самоконтролем, моральною силою протистояти сексуальнім хіті.

Наполягати на цілковитій гріховності сексу вважалося єрессю. Гріхом був не секс як такий, а секс заради насолоди. Для мирян секс у шлюбі вважався цнотливим, якщо він мав репродуктивну мету.

Сексуальну поведінку жінок регулювали набагато суворіше. Попри формально рівну юридичну відповідальність за позашлюбний секс, на практиці карали за нього переважно неодружених жінок низького соціального стану.

• НОВИЙ ЧАС

Спочатку виникає категорія гомосексуальності. Мішель Фуко провокативно датує її появу 1870 роком. Категорія гетеросексуальності виникає як логічне продовження класифікації сексуальних ідентичностей відповідно до гендеру партнера.

Джонатан Нед Кац (1990) описує другу половину XIX сторіччя як період конкуренції між новою нормою гетеросексуальності і репродуктивного сексу. Бажання, спрямоване на насолоду, а не на розмноження, спершу трактували як ще одне збочення. Та з подачі фрейдівського психоаналізу медицина стала розділяти сексуальний потяг і інстинкт розмноження. Категорія бісексуальності, яка підриває чітке розмежування між гомо- й гетеро- та проблематизує поняття сексуальної орієнтації як якоїсь стабільної довгий час залишається маргіналізованою.

• ЧИ ІСНУЄ ІСТОРІЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ?

Мішель Фуко пояснює виникнення сексуальності формуванням у XVII–XIX століттях нової системи владних стосунків — біовлади. До того влада реалізувалася переважно як захоплення, утримання і знищення людей і речей. З XVIII сторіччя влада спрямовується на збереження і примноження життя і реалізується переважно через суспільні норми, а не через законодавчі заборони. «Сексуальна» поведінка населення стала об’єктом аналізу і метою державного втручання. Настанова на примноження життя працювала й на рівні індивіда. Громадяни контролюють свої тіла і задоволення через щоденний самоаналіз, що збігається з інтересами держави.

Ці дві пов’язані форми реалізації біовлади спираються на систему знань, що Фуко найменував scientia sexualis (наука про секс).

Що ж тоді об’єкт дослідження історії сексуальності? Для Мішеля Фуко історія сексуальності — це історія того, як у західних суспільствах складаються можливості для індивідів «визнавати себе як суб’єктів певної “сексуальності”». Відкрити / Коментувати

2021-11-22 19:57:07 ​​Кастрація для ґвалтівників, легалізація одностатевих шлюбів та перший реальний строк за злочин на ґрунті ненависті в Україні, – все це відбулось на минулому тижні, деталі – у підбірці

#гендерні_новини

Владі нагадають про Стамбульську конвенцію. Конвенцію підписали рівно 10 років тому, проте вона все ще не ратифікована урядом України. Акція відбудеться 30 листопада об 11:00 – розпочнеться під Офісом Президента і рушить ходою до Верховної Ради. Долучитися до акції запрошують усіх небайдужих.

Вперше в Україні кривдник отримає реальний строк за злочин на ґрунті ненависті. Одного з нападників на поета Сергія Савіна та музиканта Максима Вербу засудили на 4 роки позбавлення волі. Справу курує громадська організація «Інсайт». Сам напад трапився у Львові влітку, на черзі – ще два кривдника.

У Швейцарії легалізували одностатеві шлюби. Їх у країні можна буде укладати вже з 1 липня 2022 року. У вересні відбувся референдум, на якому дві третини громадян проголосували «за» таке рішення, і новий законопроект – прямий наслідок такого волевиявлення.

У Пакистані дозволили проводити хімічну кастрацію серійних ґвалтівників. Це забезпечив новий закон про боротьбу зі зґвалтуваннями. Також згідно з ним, учасникам групового зґвалтування загрожує довічне ув’язнення або страта.

У Китаї зникла тенісистка Пенг Шуай. Спортсменку «загубили» з поля зору після того, як вона звинуватила колишнього віце-прем’єра Китаю у сексуальному насильстві. Випадок викликав занепокоєння у міжнародній тенісній спільноті; світова асоціація готова відмінити всі заплановані у Китаї на 2022 рік змагання, якщо їм не нададуть неспростовні докази того, що Пенг в безпеці.

Підбірку підготувала Марія Дума Відкрити / Коментувати

2021-11-19 14:22:16 ​​Сьогодні святкується Міжнародний день чоловіків!

Це відносно молоде свято, започатковане в 1990х, підтримали ООН та ЮНЕСКО. Цілі святкування Міжнародного чоловічого дня викладені в тексті «Усі шість стовпів Міжнародного чоловічого дня».

Серед них — нагода відзначити досягнення та внески хлопців та чоловіків, зокрема за їхній внесок у розвиток нації, союзу, суспільства, громади, сім'ї, шлюбу та догляду за дітьми.

Ми ж хочемо звернути увагу на те, що гендерні стереотипи можуть шкодити не лише жінкам, а токсична маскулінність призводить до психологічних і навіть фізіологічних проблем!
Чи задумувалися ви, що чоловіки живуть менше жінок у тому числі через те, що їм не дозволено плакати та бути емоційними?

Тож, спільно з дизайнеркою Валерією Козинець ми підготували серію ілюстрацій про те, яким «повинен» бути «справжній» чоловік.

Усі ілюстрації — тут

#фем_мем Відкрити / Коментувати

2021-11-18 17:29:39 ​​ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ

Авторка: Інна Ірискіна

СТАТЬ І ГЕНДЕР

Стать — це сукупність біологічних ознак організму, так чи так пов’язаних із функцією репродукції (тобто розмноження). Гендер — соціальна надбудова над ними. «Чоловічі» й «жіночі» традиційні ролі, способи поведінки, сфери діяльности і пов’язані з усім цим установки — усе це стосується саме гендеру, а не статі.

Поняття «стать» і «гендер» можна розділити на багато складників.

Генетична (хромосомна) стать. Визначається статевими хромосомами: якщо їх представлено набором XX, то це жіноча стать, якщо XY — чоловіча.

Гонадна стать. Визначається статевими залозами, які виробляють статеві гормони: з чоловічою статтю пов’язують сім’яники (яєчка), з жіночою — яєчники.

Гормональна стать. Визначається за тим, рівень яких статевих гормонів домінує в організмі. Чоловічі статеві гормони узагальнено називаються андрогенами, головний із яких — тестостерон, жіночі — естрогени, а також прогестини.

Генітальна стать. Визначається за статевими органами (первинними статевими ознаками).

Морфологічна стать. Визначається за сукупністю вторинних статевих ознак, які проявляються в зовнішності. Жіночими вважаються груди, які виступають, відсутність волосся на обличчі, вузька талія, широкі стегна, нижчий зріст, менший об’єм м’язів тощо. Чоловічими — навпаки.

Приписана стать/гендер. Визначається при народженні, зазвичай за формою статевих органів, і вказується у свідоцтві про народження.

Громадянська (документальна) стать/гендер. Визначається за вмістом графи «стать» чи «гендер» у документах, які посвідчують особу.

Наведений перелік не вичерпний.


ГЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Гендерна ідентичність — внутрішнє відчуття особою її приналежности до того чи того гендеру.

Більшість людей визначають свої ідентичності як чоловічі або жіночі. Однак буває й таке, коли людина відчуває для себе чужим (або не відчуває вповні своїм) і чоловічий, і жіночий гендер і означує свою ідентичність якось інакше. Такі ідентичності збірно називають небінарними, що вказує на їхній вихід за межі традиційної гендерно-бінарної системи.

Серед видів небінарних ідентичностей можна навести такі:

Андрогін. Ідентичність визначено як таку, що перебуває поміж жіночою й чоловічою та поєднує риси обох гендерів.

Бігендер. Тут теж поєднуються прояви чоловічого й жіночого гендеру, але, на відміну від андрогіна, бігендер виявляє їх навперемінку, часто залежно від ситуації.

Гендерквір. Цим словом називають себе люди, які засадничо не хочуть визначати себе в категоріях «чоловічого» і «жіночого». Вони часто не просто виходять за межі бінарних уявлень про гендер, а й навмисно кидають їм виклик, що проявляється в зовнішності та поведінці.

Агендер. Цей вид ідентичности передбачає заперечення гендеру як такого.

Це лише кілька прикладів видів гендерних ідентичностей, насправді ж їх може бути набагато більше.

Якщо до суттєвих змін на гендерно-статевому континуумі людину штовхає саме відчуття гендерної ідентичности, то можна говорити про трансгендерність.

Трансгендерні люди — ті, хто змінюють або прагнуть змінити параметри своєї статі чи гендеру, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з їхньою гендерною ідентичністю.

Люди, які не мають бажання й потреби змінювати щось у своїх статі й гендері, називаються цисгендерними.

Часто трансгендерність плутають і змішують із сексуальною орієнтацією. Гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація — не пов’язані між собою речі, і трансгендерні люди можуть бути гетеросексуалами, гомосексуалами, асексуалами і так далі, так само як цисгендерні.

Текст опрацював Антон К. Відкрити / Коментувати

2021-11-18 13:38:36 ​​Не гладка як сфінкс. Історії дівчат, які не видаляють волосся


Моду на ті чи інші види депіляції або нові техніки диктують жінкам великі корпорації, насаджують «усереднені» ідеали краси, придумані головним чином чоловіками.


Ми поговорили з дівчатами, які зовсім відмовилися від депіляції, і з'ясували, як це впливає на їхнє життя і як змінюється самовідчуття після відмови від видалення волосся. Відкрити / Коментувати