Війна змінює людей зсередини. Всіх. Хто каже, шо він такий сам | Правий Берег

Війна змінює людей зсередини. Всіх. Хто каже, шо він такий самий, як і був до війни, той бреше. Бо перший прильот змінює світогляд назавжди і відбувається переоцінка цінностей

І це не тому шо ти стаєш слабким чи шось таке. Ти просто не залізний, а ця дама, яка сука ще та, вміє бити так, що хочеться іноді вити. Або ненавидіти весь світ. Або не вірити ні в що. Тому шо болить і пече. Тому шо по наболілому топчуться і танцюють. Тому шо те, що сталося, мало статися з ким завгодно, але не з тобою чи з твоїми близькими

Війна, повторюся, ше та курва. Вона вміє і ламати життя, і психіку. Але також війна вміє вчити тому, про шо ти давно забув як робиться, бо ти ж пздц який зайнятий був

Згадайте, як ви під час війни дзвонили тим, хто для вас особисто, є дійсно важливою людиною в житті. До війни ви на це не мали часу. Також пропоную згадати ту кількість людей, яка подзвонила до вас особисто, щоб спитати чи ви ще живі. Бо таких людей небагато

Але саме ці люди - це ваша нова родина. Це ті, кого ви можете просто набрати в будь-який час доби, розказати про те, шо вас болить і знати напевне, що вас зрозуміють.

Бо вони, ці люди, такі самі, як і ви - їм не треба нічого пояснювати чи доводити. Вони просто існують чи існували поряд з вами, а ви їх просто не помічали. Але тепер ви впевнені в тому, шо за цих людей ви готові перегризти горло. Тому шо вони не залишили вас тоді, коли були потрібні

До речі, частина з тих прізвищ, хто до вас подзвонили і спитали чи ви живі, стала для вас несподіванкою. Це тому, що війна є рентгеном і змушує людей показувати те, шо вони ховають під купою масок

А як вам відкриття щодо того, шо для того, шоб поїхати в нікуди і зібрати в цю подорож речі потрібно аж 10 хвилин? А як щодо кількості речей, які дійсно потрібні? А як щодо відчуття, коли ти виїхав з одним рюкзаком і тобі абсолютно не шкода того, шо залишилося там, в минулому житті, бо головне шо руки-ноги цілі -?

До речі, саме після цього всього, коли зрозуміли шо в чужому місті ви ніхто, вас звати ніяк, за душею у вас мішок ніхуя, ви відчули себе живим і аж трохи злякалися свого "набутого" "аскетизму".

А як вам ваш новий телефонний довідник, з якого видалені нахуй всі знайомі, яким начхати на вас, а також ті, хто зайняті шпзд на стільки, шо і досі не мали часу до вас подзвонити? Сумно тільки те, шо рука в довіднику не може ніяк видалити тих, хто в новому, кращому світі. Хоча... Не рука насправді.

Насправді це в вас не вистачає сміливості зробити це. І в мене також. І не тому шо слабак, а тому шо собі ніколи не пробачу, якшо зроблю це

О той 50-ти дюймовий тв пам'ятаєте? Так, о ту непотрібну хуйню, яка коштує ояєбу скільки грошей і про цілісність якої ви жодного разу не подумали під час обстрілу чи взагалі з початкувійни? А як вам відкриття щодо того, що пауер-банок ніколи не буває забагато? Сука навчила вас цінувати те, шо дійсно потрібно, а не всіляке фуфло

Ні, це не є ода війні чи спроба знайти в цьому всьому шо відбувається плюси (на війні їх нема і під час війни також). Це про вашу зміну світогляду. Бо тільки тепер частина населення України зрозуміла, чому спортсмени іноземних держав під час виконання Гімну їх країн плачуть.

До речі, про пісні. Готовий закластися на що завгодно, шо в вас теж з'явилися ті пісні, під час звучання яких ви можете розридатися як дитина. Бо перед очима їбані флешбеки починають пропливати і саме те, шо зараз звучить, про ті події нагадує.

Життя розділено на до та після, люди також. Люди взагалі поділилися на тих, хто нова родина і тих, хто ні риба-ні м'ясо. Толерастія зникла, її вбили крилаті ракети. З'явилися нічні жахи та те, шо хочеться забути і про шо ніколи не захочеш згадати. Ти навчився цінувати тишу і мрієш після закінчення війни поїхати в ліс на тиждень без телефону, шоб просто ніхто не зайобував. Бо ти наївся вже цього всього, шо відбувається, тебе аж нудить від війни