«Одного разу я йшов із церкви й був дуже голодний. Я згадав, що знаю класне місце, де можна з’їсти шаурму . Тому я попрямував туди. І от коли я підходив до місця призначення, мені зателефонували . В церкві тривав один обід для служителів, й організатори забули купити серветки. Вони просили мене допомогти. Я, звичайно, знаю, що «Не хлібом самим...», але заради цього шкода було повертатись. Але я погодився. Я зробив усе, що мене просили .
Після цього волонтерства я вже майже біг до прекрасного магазину з шаурмою . Проте там мене чекав не він, а дуже цікава картина. Район, який був зазвичай багатолюдний, був практично порожнім. Потім я зрозумів, що він перекритий, а наряд поліції затримує якогось чоловіка.
Виглядало це все моторошно. Я захотів дізнатись, що трапилось, тому запитав продавчиню. Вона сказала, що буквально 5-10 хв тому цей чоловік мав у руках пістолет, яким просто стріляв праворуч і ліворуч, по будинках і магазинах . Це було те саме місце, де планував бути та купувати шаурму я...»
Реальна історія одного сумчанина
