Хвала веде до більшої слави! Якось у четвер перед конференціє | Служіння «Благодаттю через віру»

Хвала веде до більшої слави!

Якось у четвер перед конференцією я прокинувся серед ночі і почав молитися. Я молився іншими мовами більше трьох годин. До кінця цього часу я побачив у видінні конференц-зал у Талсі, де ми щороку проводимо конференції. У цьому видінні ми з Ісусом були під стелею будівлі і дивилися на те, як відбувається служіння. Зал був заповнений людьми, і всі плескали в долоні. Потім Ісус повернувся до мене і сказав: «Плескання - це і не хвала, і не поклоніння».

Оце так, я був приголомшений. Він пояснив: «Плескання – це аплодисменти».
Потім Він показав мені такий приклад: «Якби оплески були хвалою чи поклонінням, тоді люди, які плескають на політичних зборах, поклоняються Богові і хвалять Його. І якби оплески були хвалою чи поклонінням, то тоді люди, які плескають на футболі, теж поклоняються Богові». Не треба давати оплески Богу, Його треба шанувати».

Потім Господь сказав мені: “Ви пішли так далеко (духовно), наскільки могли за цих обставин. Скажи Моїм людям, щоби вони перестали плескати і почали хвалити. Так вони перейдуть у більшу славу».

Ми зможемо піти у більшу славу лише через вшанування Бога. Навчаючись шанувати Бога, ми повинні навчитися визначати, коли плескати, а коли ні. Бачте, іноді оплески - це добре, але коли плескання недоречне, це засмучує Святого Духа. А ми не можемо перейти у більшу славу, засмучуючи Святого Духа.

Отже, дуже важливо навчитися текти зі Святим Духом і повернутися до справжньої хвали та поклоніння. Коли ми навчимося правильно хвалити Бога, Святий Дух зможе більше рухатися.

Кеннет Хейгін