Сьогодні день народження Валерія Лобановського. Спогади з | Гранде Шева
Сьогодні день народження Валерія Лобановського.
Спогади з книги Андрія Шевченка:
Під час першої розмови з Шевченком Лобановський був прямолінійний: «Я бачив, як ти граєш. У тебе є клас, ти можеш стати гравцем високого рівня. Але ти маєш бути більш організованим на полі. Готовим психологічно та фізично, щоб стати частиною мого Динамо. Присвячуй футболу всього себе, намагайся рости, думай про інших. Я вірю в тебе, але вимагаю дисципліни».
За словами Андрія, кількох фраз вистачило, щоби максимально його мотивувати. Ця мотивація була потрібна, щоб впоратися з тренуваннями Лобановського.
«Перші збори з Валерієм Васильовичем ми проходили у Німеччині. Перед відльотом почали займатися у Києві: два тренування на день, – розповідає Шевченко. – Вранці збиралися на базі, команда ділилася на дві групи: біг та атлетика на вулиці, у десятиградусний мороз, для однієї, аеробіка всередині для іншої. Ми були шоковані: для чого футбольній команді займатися аеробікою? Сорок хвилин, без пауз, під голосну музику. Потім групи мінялися. Вдень з'являвся м'яч. Інтенсивність зростала. Часто доводилося складати тести: 4 рази по 400 метрів, 5 разів по 300 метрів. Біг, біг, біг. У Німеччині навантаження виросли, щоденних тренувань стало три. Протягом місяця ми проходили військову підготовку.
6:45 – будильник. 7:00 – пробіжка на 45 хвилин або заняття у залі. 10:00 – сніданок. 10:30 – тренування. 16:00 – робота з м'ячем, дві години.
Увечері ми падали в ліжко, абсолютно знищені. Тільки Ребров порався зі своїм радіо.
Лобановський вимагав від нас максимуму. Чим більше ти втомлювався, тим більше ставали навантаження. Він вигадав безліч вправ. Наприклад, так зване смертельни підйом – ривки на похилій поверхні (ухил – 15%/8,5 градусів). Блювали майже всі, я – ніколи. Хто не блював – виходив в основі. Якщо блювали всі, то в старті виходили ті, хто блював менше. Я ніколи не думав про те, щоб здатися. Мені подобається працювати. Мені це було потрібне.
Лобановський читав філософські праці, казав, що без тренувань не буде щасливого завтра. Хто не знайомий з ним, не зрозуміє, що прогаяв. Геній. Візіонер. Бунтар. Перфекціоніст. Винахідник машини часу. Я бачив, як досвдчені гравці плакали, благаючи його закінчити тренування. Він ніколи не погоджувався. Лобановський став моєю релігією. Було життя до нього і після».
