Сьогодні день Рислінгу, що вже варто уваги, а ще сьогодні Р | Сомельє в зелених штанях
Сьогодні день Рислінгу, що вже варто уваги, а ще сьогодні Риби в Луні (не лякайтесь), оце толком не знаю, що означає, але прочитала, що через цей нюанс сьогодні варто день присвятити розмірковуванню про власне життя і мріям про майбутнє.
І отут все співпало!
Бо Рислінг в цій активності стане вірною допомогою - більш медитативного сорту винограду годі й уявляти, а сьогодні ж його день!
От як жеж зручно пазл склався!
Трішки про нього - сьогодні Рислінг цілком заслужено називають білим золотом Німеччини. Важливе місце він займає і на винному небосхилі Австрії та у північній Франції.
Однак історія набуття Рислінгом статусу одного з топових білих сортів не така проста – її без усіляких перебільшень можна назвати «через тернії до зірок».
Перші згадки про цей сорт датуються ще XV століттям, коли перші його лози були висаджені біля стін німецького замку Руссельсхайм – сьогодні це виноробний регіон Рейнгау. Досить довгий час Рислінг культивувався тільки на просторах рідної Німеччини, адже сорт доволі пізній і багатьох фермерів не дуже тішила перспектива возитися з ним аж до глибокої осені.
Окрім того, після транспортування у дубових діжках Рислінги псувалися і пити їх було просто неможливо.
Мало хто тоді знав, який потенціал має сорт і наскільки він не переносить «дерево». Врешті винороби все ж збагнули, що винограду треба дати можливість трішки перестигнути, так вони почали отримувати солодке та ароматне вино.
Але справжній шанс на визнання Рислінг мав вже після завершення тридцятирічної війни, у 1716 році, коли абат-бенедиктинець Фулда купив зруйнований війною монастир та запущені виноградники і засадив їх виключно цим сортом. І усе йшло начебто добре поки у 60-70 роки минулого століття у багатьох винних регіонах під назвою «Рислінг» не почали виготовляти вина з зовсім інших сортів винограду. Ці самозванці ледь не зіпсували репутацію оригіналу, адже не мали нічого спільного з німецьким красенем. Як то кажуть, усе пройшло, а осад – лишився.
Головною відмінністю Рислінгів є їх широка палітра ароматів, яка дуже чітко репрезентує терруар, де зростали лози. А завдяки високій кислотності вони можуть зберігатися набагато довше, ніж інші білі вина, наприклад, той же Шардоне.
У 1961 році на дегустації у Лондоні була відкоркована 400-літня пляшка Рислінгу і вино виявилося живим та ароматним! Молоді ж вина зазвичай хрусткі, дзвінкі, наповнені цитрусовими нотами, іноді у них переважають зелені яблука та дюшес, а подекуди ви зможете відчути керосин та гуму – так звані бензольні ноти, що характерні для витриманих Рислінгів.
Отже сухий, солодкий – як дізнатися, що у пляшці?
Тут головне знайти відповідну позначку на етикетці:
Kabinett – найбільш сухий Рислінг,
Spätlese – вино з винограду, що більш-менш почав достигати,
Auslese в свою чергу означає, що перед вами Рислінг із спілого винограду,
Beerenauslese каже, що всередині вино з перестиглих та навіть подекуди ботрітізованих ягід,
Eiswein – або як ще його називають «льодяне вино» – напій, ягоди для якого збирають з приходом перших заморозків, і, нарешті, Trockenbeerenauslese – десертне вино з повністю запліснявілих ягід.
Сомельє в зелених штанях бажає вам щедрого Рислінгу, цікавих історій та намріяти собі сьогодні найнеперевершеніше майбутнє і подивимось разом, що там Риби в Луні начудять))))!
