'І прокинеться Левіафан' Мушу зізнатися, я ставлюся до сай- | Grumpy readerka
"І прокинеться Левіафан"
Мушу зізнатися, я ставлюся до сай-фаю доволі скептично. Я читала не надто багато творів цього жанру у дитинстві чи підлітковому віці, тому у мене не склалося потрібного сентименту, а вже дорослою я спробувала кілька так званих "класичних" історій й практично усі вони були мені вельми нудні. Вірю, що у частини із вас інакше ставлення. Власне, мої очікування від "Експансії" не були супер високими, але всі побігли, тож і я побігла. До того ж надихало, що "Експансію" написав сучасний автор (насправді це псевдонім для двох співавторів), тому жевріє надія, що буде веселіше, ніж у книжках сторічної давнини.
ЯК Я ПОМИЛЯЛАСЯ ЗІ СВОЇМ СКЕПСИСОМ!
Мені дуже сподобалася "Експансія. І прокинеться Левіафан" Джеймса С.А. Корі, що вийшла у видавництві "Богдан"! Чесне слово, я сама не чекала, що настільки захоплюся цією історією. Справдешній page-turner, якого ми всі заслуговуємо! Дуже динамічний сюжет, виразні герої, продуманий на багатьох рівнях світ.
У книзі розповідається історія про невеличку, але віддану команду досвідчених професіоналів з різних планет (та астероїдів), яка через обставини виявляється вплутаною в жорстокий експеримент цивілізаційного масштабу. Ми бачимо всі події з точки зору капітана Голдена, який очолює цю команду, а також детектива Міллера. Це дуже різні люди, але через призму їхніх поглядів ми можемо скласти повну картину. Хотілося б більше основних жіночих персонажів, але, на жаль, через усю книгу нас супроводжують лише півтори постійні героїні, хоча за кадром ми бачимо, що жінки мають достатньо місця у цьому всесвіті: є і генералки, і капітанки кораблів, і очільниці охоронної системи цілих станцій, і професійні сварщиці etc. Можливо у наступних книгах серії (а їх тут дайбоже) знайдеться спосіб зробити жінку фокальною героїнею.
Окремо хочу розповісти, що світ прийдешній у чомусь лишився незмінним, але певні новації на побутовому рівні з'явилися. Це чудово, бо частенько автори переносять події в далеке майбутнє, але лишають нуклеарні родини як єдину форму сімейного устрою. Тут, наприклад, автор описує нам "кооперативну родину" (нуклеарні родини теж лишилися, не переживайте), де герой виростає в сімействі зі трьома матерями і чотирма батьками (або навпаки, вибачте, якщо помилилася), і від усіх має щось у своєму ДНК.
Також було дуже цікаво спостерігати як автор акцентує увагу на відмінності у жестикуляції людей, що народилися на Землі або Марсі (планетах зі сталою гравітацією), та людей зі штучних станцій. Останні, мовляв, звикли довго перебувати в скафандрах, тому жести в них активніші, задіюється все тіло. Здавалося б, дрібниці, але ці дрібниці управдоподібнюють світ.
І нарешті не можна не згадати про чудовий переклад, над ним працював Олесь Петік,. Тут абсолютний порядок із фемінітивами, мова героїв насичена і легка, можна відрізнити деяких персонажів лише за їхніми репліками, немає чогось крінжового.
Українською вже вийшла друга частина під назвою "Війна Калібана", у передпродажі знаходиться третя - "Брама Абаддона". Мені все це треба :)
