П’ятихвилинка історії.
Лазар Каганович, член РСДРП(б) з 1911 року, що працював на керівних посадах і з Леніним, і зі Сталіним, той самий Каганович, який у двадцятих роках ХХ сторіччя боровся із «буржуазним українським націоналізмом» на посаді генсека українського ЦК, у тридцяті роки разом з іншими планував і здійснював Голодомор украінського народу, у сорокових поринав у ріки української крові, плануючи дії проти УПА і пересічних мешканців у операції «Вісла», після чого був викинутий з великої політики вже Хрущовим – дожив до 1991 року.
Він помер 25 липня 1991 року у віці 97 років. Це означає, що він встиг побачити і усвідомити, як село, в якому він народився, було знищене бульдозерами після катастрофи на ЧАЕС. І точно встиг побачити, як над Київрадою у 1990 році підіймається синьо-жовтий прапор – то самий, проти якого він так завзято боровся у 1917-1920 роках.
Мені чомусь приємно думати про те, що ця огидна кривава істота дожила до моменту, у якому все, за що він боровся, було знищене і пішло прахом.
