Відтепер до слів «молодший сержант ЗСУ» додалося «у відставці».
Армія подарувала мені найяскравіші дні життя, друзів, мету і, врешті решт, направлення на МСЕК. Більше місяця ВЛК, потім походи по штабах і військкоматах, «чо ви свої ноги тут поразкладали» від працівниці ТЦК і буденне прощання.
– В який далі кабінет, яку ще печатку потрібно?
– Ніяку.
– Тобто це все?
– Так, вихід праворуч.
– А що далі робити?
– Що хочете. Ось направлення на МСЕК, отримаєте інвалідність.
– Ясно. Дякую, до побачення.
Це було корисно – пройти цей шлях. І я його пройшов чесно, з першої до останньої хвилини.
Тепер є час зробити те, що потрібно і виправити те, що мені здається неправильним. Займатимусь громадською діяльністю, волонтерством і точно ветеранською політикою, тому що це я знаю, що мені робити після списання, а пощастило так не всім.
Ветеран має отримувати дорожню карту свого майбутнього, а не усвідомлення порожнечі. Це принципове питання.
Я побачив надто багато всього – і героїчного, і огидного. Тому я не хочу, щоб ті, хто стояв поряд зі мною, зіткалися з приниженнями, вимаганнями і просто байдужістю.
Служба в ЗСУ – це найкраща робота в світі. Я так казав, я в це вірю і так має бути в усьому.
І так буде.
Жарти про «склавши руку не сидітиму» і інші про непарну кількість кінцівок чекаю у коментарях.
Маю честь,
молодший сержант ЗСУ у відставці
Юрій Гудименко.
P.S. Досвідчена людина здогадається по фотографії, чи є у мене УБД.
